Папа: якщо Бог став одним із нас, кожна людина є Його відображенням
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Таїнство Різдва, в яке ми занурені, нагадує нам про те, що фундаментом нашої надії є Боже втілення. На цьому наголосив Папа Лев XIV, розпочинаючи свої роздуми, якими поділився перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 4 січня 2026 року. Він у контексті другої неділі після Різдва поновив свої святкові побажання, після чого нагадав, що вже у вівторок відбудеться закриття Святих Дверей у базиліці Святого Петра за завершення ювілейного року, в центрі уваги якого була надія.
Бог, Який захотів стати одним із нас
У своїх роздумах Святіший Отець зупинився на пролозі Євангелії від Івана, що нагадує нам, що «Слово стало тілом і оселилося між нами». «Християнська надія, насправді, ґрунтується не на оптимістичних прогнозах чи людських розрахунках, а на рішенні Бога розділити з нами наш шлях, щоб ми ніколи не були самотніми у життєвій мандрівці. У цьому полягає Боже діло: в Ісусі Він став одним з нас, вирішив бути з нами, захотів назавжди бути Богом-з-нами», – сказав Наступник святого Петра, зауваживши, що прихід Ісуса в немічності людського тіла не тільки оживляє у нас надію, але також «вручає нам подвійне зобов’язання»: щодо Бога і щодо людей.
Втілена віра
Якщо йдеться про перший аспект, то Папа підкреслив, що якщо Бог став тілом, якщо обрав нашу людську крихкість як місце свого перебування, то й ми «покликані переосмислювати Бога», взявши за відправну точку тілесність Ісуса, а не абстрактні доктрини. «Тому ми завжди повинні перевіряти нашу духовність і форми, якими виражаємо віру, щоб вони були справді втіленими, тобто здатними мислити, молитися і звіщати Бога, Який виходить нам назустріч в Ісусі: не далекого Бога, Який мешкає в досконалому небі над нами, а близького Бога, Який мешкає на нашій уразливій землі, присутній в обличчях братів і сестер, об'являється в повсякденних ситуаціях», – пояснив Лев XIV.
Автентичне почитання втіленого Бога
Так само, як зазначив далі Святіший Отець, має бути послідовним і наше зобов’язання щодо ближніх. «Якщо Бог став одним з нас, то кожна людська істота є Його відображенням, несе в собі Його образ, зберігає іскру Його світла; і це спонукає нас визнавати в кожній людині її недоторканну гідність і практикувати взаємну любов одні до одних», – сказав він, підкреслюючи, що втілення Бога, таким чином, вимагає від нас «конкретних зусиль заради сприяння братерству й сопричастю, щоби солідарність ставала критерієм людських стосунків, заради справедливості та миру, заради піклування про найбезпорадніших і захисту найслабших».
«Бог втілився, а тому неможливе автентичне Богопочитання без опіки над людським тілом», – мовив Лев XIV, побажавши: «Браття й сестри, нехай же різдвяна радість заохотить нас бути витривалими на нашій дорозі, в той час як у Діви Марії просимо, щоб Вона робила нас завжди якомога більше готовими служити Богові та ближньому».
