Папа: сила Божої любові могутніша від нашої слабкості

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Тож докладаймо зусиль, особливо в ці дні відпусток, щоб знайти час для слухання, читання та роздумів над Божим словом, поєднуючи відпочинок і здорове дозвілля зі значущими моментами тиші та молитви. І ми повернемося до своїх звичних справ оновленими тілом і духом, готовими звіщати Добру Новину Євангелія та дедалі більш здатними співпрацювати у зростанні Божого Царства», – сказав Папа Лев XIV, підсумовуючи свої роздуми перед молитвою «Ангел Господній» у неділю, 12 липня 2026 року.

Традиційна недільна полуденна молитовна зустріч із вірними відбулася на площі Свободи в Кастель-Ґандольфо, що перед Апостольським палацом. Святіший Отець коментував Ісусову притчу про сіяча, яка записана в 13-й главі Євангелії від Матея, зауваживши, що вона описує «щедрість і довіру, з якою Бог розсипає Своє слово в наші серця та Свою силу в нас».

Ґрунт нашого серця

Як зазначив Наступник святого Петра, Ісус, втілене Слово, Який віддав своє життя заради нашого спасіння, Сам є «зерном, яке Отець не перестає сіяти в світі, щоб воно, вмираючи, принесло рясний плід». «Це правда, іноді воно натрапляє в нас на твердий і байдужий ґрунт, іноді розпорошений, схожий на утрамбовану землю стежок, на кам’янистий ґрунт, на хащі терну; але бувають моменти, коли воно знаходить сприйнятливу й родючу землю, і тоді відбуваються дива любові, здатні змінити все інше, що ми, безперечно, також відчували у своєму житті», – мовив Лев XIV, підкреслюючи, що Отець не перестає сіяти, бо «могутність Його любові сильніша від нашої слабкості».

У цьому контексті Папа навів слова святого Івана Золотоустого, який, маючи на увазі «сіяча» Божого слова, казав: «Як можна вважати розумним сіяти на терня, на кам’янисту землю, на дорогу? Щодо насіння та землі це було б нерозумно, тоді як щодо душ та повчань – це дуже похвально». А це тому, що в Божих руках «кам’янистий ґрунт перетворюється на родючу землю».

Плоди Святого Духа

Святіший Отець звернув увагу на те, що Божа щедрість щодо нас не є наївною. Вона є мудрою, бо вміє «розгледіти в нас можливість добра, про яку іноді навіть ми самі не здогадуємося». «Саме тому Господь, Який добре знає ґрунт нашого серця, краще, ніж ми самі, не перестає вірити в нас, у те, ким ми є, і в те, ким ми можемо стати день за днем, якщо з вірою вповні віддамося Йому», – сказав він. Таким чином, завдяки «безкорисливості та довірі», з якою зерно сіється, та з покори, з якою його приймаємо, «в нас зростають та поширюються плоди Святого Духа», якими, згідно з повчаннями святого Павла, є любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість.

«Як же наш світ потребує цих плодів, потребує наповнитися ними, щоб вони його перемінили!» – мовив Лев XIV, заохочуючи слухачів знаходити час на слухання Божого слова та роздуми над ним. «Нехай же нам допоможе в цьому Пресвята Марія, Цариця Апостолів і Зоря Євангелізації», – побажав він, розпочавши молитву «Ангел Господній».