Папа: іти за Христом – це не аскеза, що пригнічує, а школа свободи

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«У неволі Христос є визволенням. Під тягарем війни Христос є надією. У час гріха Христос є прощенням. У цьому полягає справжня мудрість, тобто шлях, яким ми хочемо йти разом, об’єднані як учні в Його ім’я», – сказав Папа Лев XIV, підсумовуючи свої роздуми, якими поділився перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 5 липня 2026 року. Промовляючи до римлян, паломників і туристів, які опівдні зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, він коментував Ісусові слова, записані святим Матеєм: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти це від мудрих та розумних і відкрив те немовлятам. Так, Отче, бо таким було Твоє уподобання».

Мудрість, що об’являється в покорі

За словами Святішого Отця, Божий Син, Який став людиною, «виявляє свою любов, залучаючи кожне створіння до цієї подяки». Простота такого «спонтанного та радісного жесту» відповідає стилеві Бога, Який любить об’являтися «найменшим», залишаючись прихованим від «мудрих і розумних». «Адже вони настільки переповнені власними ідеями, що не розпізнають присутність Христа, Месії, що відвідує свій народ. Людська мудрість обертається зарозумілістю, а вчення вироджується в гординю. Натомість справжня мудрість Бога об’являється у смиренні плоті, а Його вчення звернене до тих, кому найважче», – сказав Лев XIV, цитуючи Христове запрошення: «Прийдіть до мене всі втомлені та обтяжені».

Легке ярмо

Папа пояснив, що іти до Ісуса означає «відповідати на Його любов і розділяти з Ним усе своє життя, аж до хреста». Саме в цьому «даруванні себе з любові» й полягає підсумок Його навчання, серцевина Його мудрості, «ярмо», про яке говорить далі Христос, називаючи його «любим» і «легким». Чому хрест може бути легким? «З однієї лише причини, – відповідає Лев XIV, – бо Господь першим несе його і робить це з усіма нами, ніколи не залишаючи нас наодинці з тим, що нас гнітить».

Школа свободи

Святіший Отець підкреслив, що Ісус, як справжній Учитель, «бере на Себе тягар людства, пораненого злом». Таким чином, мудрість, яку Він дарує, є «звіщенням спасіння», а Його ярмо «підводить нас після кожного падіння». «Отже, коли йдемо за Христом, наш шлях – це не аскеза, що пригнічує: це школа свободи, яка серйозно ставиться до драми історії та завжди просвічує її сенс, особливо в найтемніші моменти. Адже лише у хресті Ісуса зло відкуплюється: лише у Його стражданнях наша смертельна втома знаходить розраду та визволення», – мовив Папа, підкреслюючи, що Ісус навчає нас цього як Син, ставши нашим братом. Він показує Церкві істину про Бога і про людину, бо «ніхто не знає Сина, тільки Отець; ані Отця ніхто не знає, лише Син – і той, кому тільки Син захоче відкрити».

В цьому світлі Лев XIV, складаючи Господеві подяку за цю сповнену любові довіру, заохотив просити заступництва в Пречистої Діви Марії, Цариці миру, «для добра Церкви та всього світу».