Свята Земля: Гора Нево – балкон у вічність

Francesco Patton

Ось уже який час я живу не в Єрусалимі, а в санктуарії Меморіалу Мойсея на горі Нево в Йорданії, розташованому на горі, що височіє на протилежному березі річки Йордан і звідки відкривається вид на Мертве море та долину, що простягається в бік Тиверіадського озера. На циферблаті, встановленому на площі перед базилікою, щоб слугувати орієнтиром для відвідувачів і паломників, позначені відстані до головних міст Святої Землі (Хеврон, Вифлеєм, Єрусалим, Єрихон, Наблус), деякі з яких звідти можна побачити неозброєним оком на іншому боці долини, особливо вранці, коли небо чисте, або вночі, коли запалюються вогні цих стародавніх міст, переповнених історією.

Гора Нево – це надзвичайно цікаве місце. Згідно з біблійною традицією, саме тут Мойсей завершив свій земний шлях. Вона розташована лише за вісім кілометрів на північний захід від Мадаби, там, де Йорданське плато починає спускатися до улоговини Мертвого моря, де долина Йордану досягає найнижчої точки на Землі: -430 метрів від рівня моря. Це не лише географічна височина; це межа між пустелею та надією, місце, де рельєф нерозривно переплітається з біблійним оповіданням та історією спасіння. Навпроти пролягає стародавня «Дорога королів», якою у IV столітті подорожувала паломниця Егерія, а потім у V столітті – чернець Петро Іберійський; можливо, нею йшли самі три мудреці, прямуючи зі Сходу до Єрусалима, а потім до Вифлеєму. Завдяки Егерії ми маємо відомості про наявність монастиря на розташованій нижче території «Джерел Мойсея», про хорошу якість води цих джерел, які досі використовуються для зрошення виноградників та оливкових гаїв, що розкинулися нижче, про молитви ченців та про саму гору Нево, яку Егерія змогла відвідати, піднявшись верхи на ослі у супроводі ченця. Завдяки Петру Іберійському, що належав до грузинської кавказької королівської династії Косроїдів (V століття після Різдва Христового), який спочатку був заручником у Константинополі, потім – паломником на Нево, ченцем у Вифлеємі і, зрештою, єпископом у Майумі в Газі – ми також маємо відомості про те, як було визначено місце смерті Мойсея та ймовірне місце його поховання завдяки явленню пророка місцевому пастуху. Цінна згадка: Петро Іберійський каже, що це «місце зцілення для душ і тіл та притулок для всіх, хто приходить сюди звідусіль і страждає в душі та зазнає всіляких тілесних страждань».

Гірський масив складається з трьох головних вершин: власне Нево, що зі своїми 817 метрами височіє як найвища точка; Рас-Сіяґа (710 метрів), що дивиться на захід і відповідає горі Пісга зі Святого Письма; та Хірбет-аль-Мухайят (790 метрів), де розташовувалося стародавнє місто з такою ж назвою.

Між пророцтвами та видіннями: гора Нево в Біблії

Сакральність цього місця сягає корінням до Книги Чисел. Саме тут, на вершині Пісги, до «табору Софім» (буквально «табір розвідника»), моавітський цар Балак привів провидця Валаама. Його намір був зловісним: проклясти народ Ізраїлю, що таборував у степах внизу. Проте саме на цих висотах Валаам, підкоряючись волі Божій, був змушений обернути прокляття на благословення (див. Чисел, 22-24). Природний рельєф Рас-Сіяґи, що височіє наче балкон, підвішений над Мертвим морем, і донині виправдовує стародавню назву «табір оглядача».

Проте найглибший і найдраматичніший зв’язок залишається з Мойсеєм. Нево – вершина нездійсненого прагнення. Після сорока років мандрівки пустелею пророк отримує божественний наказ: «Піднімися на цю гору [...] і поглянь на землю Ханаанську [...]. Ти побачиш землю перед собою, але туди [...] ти не увійдеш!» (Второзаконня, 32, 48-52). З вершини Пісги Мойсей споглядав Обітовану Землю: від Галааду аж до Дану, землі Ефраїма та Манасії, долину Єрихону аж до Соару. Біблія завершує цю розповідь завісою таємниці: «Мойсей, слуга Господній, помер на тому місці, у землі Моава, згідно з наказом Господнім. Його поховали в долині, у землі Моава, навпроти Бет-Пеора. До сьогодні ніхто не знає, де знаходиться його могила. Мойсею було сто двадцять років, коли він помер. Його очі не згасли, а сила не покинула його» (Второзаконня, 34, 5-7). Розширюючи розповідь про смерть Мойсея, рабиністична традиція Мідрашу «Петірат Моше» (назва, що означає «Тлумачення про смерть Мойсея») побачила в цій події акт Божої любові до свого вірного слуги: «Бог забрав його душу поцілунком. Як написано: “І Мойсей, слуга Господній, помер на тому місці від поцілунку Господнього”». Історична прогалина століттями живила традиції та апокрифічні тексти. Друга книга Макавеїв (див. 2, 4-5) розповідає, що пророк Єремія, перед руйнуванням Храму Соломона, саме на горі Нево сховав Ковчег Завіту та жертовник для кадіння у печері, яка мала залишатися таємницею, «доки Бог не збере весь народ і не виявить свою милість» (2 Макавеїв, 2, 7).

Археологічна пригода: від бедуїнів до Кустодії Святої Землі

Сучасне відкриття гори Нево розпочалося у 1932 році, коли францисканцям із Кустодії Святої Землі вдалося придбати вершини Рас-Сіяґа та Хірбат-аль-Мухайят. Це стало можливою завдяки харизматичній постаті брата Єроніма Міхайча, хорватського францисканця, та його дружбі з еміром Абдаллою I (1882-1951), засновником і першим королем Хашемітського Королівства Йорданії. Потім відбулися різні експедиції. Розкопки розпочалися в Сіязі 13 липня 1933 року. Експедицію очолював о. Сильвестр Саллер із Studium Biblicum Franciscanum (SBF), якому в наступні роки допомагали о. Белларміно Баґатті та інші співбрати. У ході трьох тривалих археологічних експедицій у 1933, 1935 та 1937 роках було розкопано базиліку та великий монастир, що розкинувся навколо неї. У 1963 році програму реставрації санктуарію доручили отцю Вірджіліо Корбо, який, накривши територію базиліки, розпочав її глибоке дослідження, знімаючи поверхневі мозаїки для їхньої реставрації. Роботи відновив у 1976 році о. Мікеле Піччірілло разом зі своїми співробітниками, які також займалися реставрацією монастиря та мозаїк базиліки, а також благоустроєм території гори. В 2008-2016 роках було проведено масштабні реставраційні та реконструкційні роботи всього комплексу, після завершення яких 15 жовтня 2016 року об’єкт було знову відкрито та урочисто освячено. Наступного дня кардинал Леонардо Сандрі, який на той час обіймав посаду Префекта Конгрегації Східних Церков, відслужив Євхаристійне богослужіння в повністю відреставрованій та оновленій базиліці.

Базиліка та її мозаїки

Археологічні дослідження спиралися на дуже давні свідчення, зокрема записи паломниці Егерії (IV століття) та Петра Іберійського (V століття), які засвідчують колишню велич цього місця, тоді як свідчення паломників середньовічної епохи вказують на те, що на той час об’єкт вже перебував у занедбаному стані. Розкопки дозволили простежити еволюцію цього надзвичайного місця культу. Згідно зі свідченням Егерії, у IV столітті існувала невелика церква, пов’язана з пам’яттю про смерть Мойсея і, можливо, зведена на місці попередньої каплички, спорудженої на честь великого пророка та законодавця Старого Завіту. У V столітті ця споруда зазнала першої значної перебудови, що супроводжувалася розвитком візантійського монастиря, а в VI столітті, у період свого найбільшого розквіту, перетворилася на тринефну базиліку з мозаїчною підлогою. Близько середини VIII століття сильний землетрус пошкодив споруду, і почався повільний занепад Нево, що між X і XI століттями перестав бути місцем монашого та літургійного життя. Особливої уваги в базиліці заслуговують мозаїки, що займають понад сімсот квадратних метрів. Найкраще збереглася мозаїка стародавнього баптистерію (530 рік н. е.), на якій зображені сцени полювання та пастушого життя, де екзотичні тварини та повсякденне життя переплітаються у вишуканій колірній гармонії. У 597 році мозаїку та баптистерій покрили новою мозаїкою, а також збудували новий баптистерій, який також був повністю викладений мозаїкою на протилежному боці базиліки. Нарешті, у 604 році було додано каплицю Богородиці, абсидна мозаїка якої, розташована перед вівтарем для звершення Євхаристії, хоча й пошкоджена іконоборцями, символічно нагадує Єрусалимський храм та жертовник, посилаючись на Псалом 51 та допомагаючи інтерпретувати Євхаристійне богослужіння у світлі богослов'я Послання до Євреїв.

Меморіал сьогодні: санктуарій між небом і землею

Нова базиліка одночасно виконує функції храму, музею та місця збереження старожитностей. Сучасна споруда повторює візантійський периметр і захищає мозаїки, які були зняті та встановлені на місце за допомогою передових технологій. Біля входу на площу стоїть стела, напис на якій грецькою та арабською мовами проголошує: «Бог є любов», цитуючи Біблію та Коран. Її встановлено на честь історичного візиту святого Івана Павла II 20 березня 2000 року, під час якого Папа Войтила сказав: «Тут, на висотах гори Нево, я розпочинаю цей етап свого ювілейного паломництва. Я згадую велику постать Мойсея та Завіт, який Бог уклав з ним на горі Синай. Я дякую Богові за невимовний дар Ісуса Христа, Який запечатав Новий Завіт Своєю кров’ю та довів Закон до звершення. Йому, що є “Альфа і Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець” (Одкр, 22, 13), я присвячую кожен крок цієї подорожі землею, що колись була Його».

Важливими є також візит і послання Папи Бенедикта XVI від 9 травня 2009 року: «Справедливо, що моє паломництво розпочинається на цій горі, де Мойсей із далеку споглядав Обітовану Землю […]. Тут, на вершинах гори Нево, пам’ять про Мойсея закликає нас “підняти очі” не лише для того, щоб з вдячністю осягнути дивовижні діла Божі в минулому, а й щоб з вірою та надією дивитися в майбутнє, яке Він приготував для нас і для всього світу […]. Ми знаємо, що, як і Мойсей, ми не побачимо повного здійснення Божого задуму протягом нашого життя. Проте ми віримо, що, виконуючи свою невеличку частину, у вірності покликанню, яке кожен отримав, ми сприятимемо тому, щоб вирівняти шляхи Господні та зустріти світанок Його Царства».

У невеликому музеї зберігаються археологічні знахідки різного роду та різних епох (від крем’яних знарядь неоліту до керамічних маслянок і посуду римської епохи, а також залізних знарядь середньовіччя); тут можна помилуватися деякими мильними каменями римської дороги Есбус-Лівіас, а також побачити пластикову реконструкцію того, як колись виглядав стародавній монастир та його базиліка. Хрест з мідним змієм, що стоїть на площі перед церквою, є твором Джана Паоло Фантоні (1984): цей твір поєднує символ змія, піднятого Мойсеєм для зцілення народу (пор. Числа, 21), із Христовим хрестом, про що згадує Ісус у Євангелії від Івана: «Як Мойсей підняв змія в пустелі, так і Син Людський повинен бути піднесений» (Ів, 3, 14).

Споглядати Землю – споглядати Бога

Відвідування Нево вимагає метеорологічної витримки. Хоча тумани, що піднімаються з Йордану, іноді можуть затуляти горизонт, у ясні ранки краєвид є дивовижним. Погляд простягається від металево-синього Мертвого моря до височин Єрусалиму та Вифлеєму, виділяючи Єрихон, місто пальм, що лежить біля підніжжя гори. Це та сама «жива карта», яку Мойсей побачив перед смертю; панорама, яка вночі перетворюється на килим із вогнів, що й досі поєднує Йорданію зі Святою Землею.

Гора Нево, якою опікуємося ми, францисканці Кустодії Святої Землі, в співпраці з місцевою родиною бедуїнського походження, залишається місцем тиші та міжрелігійного діалогу, яке відвідують не лише християни з усього світу, а й безліч мусульман, які визнають Мойсея пророком. Слід сподіватися, що в майбутньому всі діти Авраама зможуть відвідувати це місце з тихістю й покорою Мойсея, який, помираючи на вершині цієї гори, зрозумів, що Свята Земля – це не простір, на який слід претендувати чи яким слід заволодіти на виключних правах, а всього лише реальність, яку слід споглядати з вдячністю, щоб визнати, що Бог вірний Своїм обітницям, і таким чином перейти від споглядання Землі до споглядання обличчя Бога, «Отця всіх, що над усіма й через усіх і в усіх» (Еф, 4, 6).