Верховний комісар ООН у справах біженців: Церква – наш важливий партнер
Isabella H. de Carvalho – Ватикан
Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) повідомило, що станом на середину 2025 року 117,3 мільйона людей у всьому світі були змушені покинути свої домівки через конфлікти, насильство, переслідування або інші події, і серед них було майже 42,5 мільйона біженців. Папа Лев XIV, як і його попередники, неодноразово висловлював занепокоєння Церкви щодо мігрантів і біженців та закликав світ не залишатися пасивними стосовно цієї проблеми. У понеділок, 26 січня 2026 року, Папа зустрівся у Ватикані з Бархамом Саліхом, Верховним комісаром ООН у справах біженців та колишнім президентом Іраку з 2018 по 2022 рік. Пан Саліх сам пережив досвід біженця, а з 1 січня 2026 року почав працювати в Агентстві ООН у справах біженців. В інтерв'ю для Радіо Ватикану - Vatican News Верховний комісар ООН розповідає про свою зустріч зі Святішим Отцем і пояснює різні виклики, з якими сьогодні стикається УВКБ ООН у своїй роботі, коли багато біженців стикаються з труднощам у тому, щоб вийти із ситуації безпритульності, а гуманітарні організації відчувають нестачу ресурсів.
Як пройшла Ваша зустріч з Папою Левом XIV сьогодні вранці?
Для мене було великою честю зустрітися з Його Святістю. Я дуже хотів потрапити на цю аудієнцію на початку свого терміну повноважень. Я перебуваю на посаді Верховного комісара з питань біженців менше ніж чотири тижні, тому для мене це була чудова нагода поговорити зі Святішим Отцем про тяжке становище біженців. Я вдячний йому за його незмінну підтримку біженців у всьому світі, а його моральний авторитет має велике значення. Його підтримка нашої діяльності в УВКБ ООН є надзвичайно важливою. Ми наголошуємо на необхідності партнерства з Церквою та релігійними організаціями, оскільки намагаємося виконувати наше завдання з надання допомоги біженцям у всьому світі. Голос Папи та його моральний авторитет мають велике значення. Ми вважаємо це важливим партнерством та надбанням, на яке ми покладаємося, виконуючи наше завдання з надання допомоги біженцям у всьому світі.
Ви вступили на посаду 1 січня. Які пріоритети Ви визначили для себе на цей термін?
Я переймаю цю відповідальність у час величезних викликів: безпрецедентного рівня переміщення населення, за умов звуження простору для гуманітарної діяльності та обмежених ресурсів, доступних для вирішення проблеми такого масштабу. Моїм пріоритетом буде зосередитися на діяльності, спрямованій на забезпечення більших ресурсів для задоволення потреб біженців у всьому світі, але водночас на тому, щоб реально виконувати нашу місію. Це означає захист біженців, надання екстреної допомоги людям, які її гостро потребують, а також наполегливу роботу над пошуком довгострокових рішень. Прикро бачити, що так багато біженців приречені на тривале перебування в стані тимчасового переміщення протягом п'яти і більше років, а іноді й десятиліття або навіть двох. Ці люди застрягли в таборах, де вони залежать від міжнародної гуманітарної допомоги. Це не є прийнятним. Нам дійсно потрібно подолати цю ситуацію і рухатися до більш інклюзивних і довгострокових рішень. Минулого тижня я був у Чаді та Кенії, де зустрів біженців, які проживають у деяких із цих громад вже близько 25 років, з 2003 року, і ще більше біженців прибули буквально напередодні. Це свідчить про те, що ми маємо робити більше для людей, які приречені на тривале переміщення. Це те, чого УВКБ ООН не може зробити самостійно. Це вимагає більш злагоджених зусиль з іншими агентствами ООН, а також з країнами, що приймають біженців, міжнародною спільнотою та банками розвитку. Таким чином ми можемо створити умови для цих приймаючих країн, щоб вони могли прихистити біженців і включити їх у своє суспільне життя як повноцінних учасників, а не лише як тих, хто залежить від гуманітарної допомоги. Такі країни, як Кенія, Ефіопія, Уганда та Чад, впроваджують більш інклюзивну політику та умови проживання для біженців, дозволяючи їм долучитися до національної системи охорони здоров'я, освіти, ринку праці, отримати доступ до юридичних та фінансових послуг. Це потрібно заохочувати за допомогою допомоги на розвиток, щоб це було вигідним для країн, що приймають біженців, а також дозволяло інтегрувати біженців поза межами таборів, адже, зрештою, біженці – це не просто цифри. Це дієздатні люди, які заслуговують на гідність. Вони заслуговують на захист.
Як УВКБ ООН реагує на поточні надзвичайні ситуації в усьому світі, враховуючи різке скорочення фінансування, яке відбулося останніми місяцями, в основному через зменшення допомоги з боку Сполучених Штатів? Який вплив це матиме в найближчі місяці?
Сполучені Штати нещодавно виділили 2 мільярди доларів допомоги на спільний фонд Організації Об'єднаних Націй та Управління ООН з координації гуманітарних питань (УКГП). Це радує, і ми сподіваємося на подальшу допомогу з цього боку. Але, безперечно, з огляду на масштаб проблеми, наявні ресурси є дуже обмеженими. Нам потрібно організувати набагато активнішу інформаційну кампанію, щоб залучити більше ресурсів. Зрештою, допомога біженцям у скрутному становищі є колективною міжнародною відповідальністю. Якщо подивитися на цифри, вони дійсно вражають, а потреби є реальними, тому нам безсумнівно потрібно більше ресурсів. Так само нам слід бути більш гнучкими. Ми повинні вдосконалювати нашу програму реформ і підвищувати ефективність системи, щоб допомога дійсно доходила до тих, для кого вона призначена. Разом з іншими агентствами ООН ми вже займаємося деякими з цих реформ і заходів з підвищення ефективності, щоб міжнародна система допомоги була більш оперативною та економічно ефективною.
Кількість біженців та переміщених осіб постійно зростає, досягаючи рекордних показників людей, які втікають від війни, порушень прав людини та кліматичних криз. Ця тенденція посилюється, і, здається, ніщо не може її зупинити... Які питання є найактуальнішими для УВКБ ООН на даний момент, і де існують найнагальніші потреби?
Якщо поїхати до країн, що межують із Суданом, і подивитися на приплив біженців із цієї країни, то можна побачити, що там існує нагальна потреба. Якщо говорити про ситуацію в Демократичній Республіці Конго, то це нагальна потреба. Якщо говорити про Венесуелу та динаміку там, то це нагальна потреба. Або якщо подивитися на ситуацію з народністю рохінджа, де багато людей застрягли в таборах і перебувають у такій ситуації вже два десятиліття, – не можна не класифікувати і не віднести це до нагальних потреб. Дуже важко сказати, де саме є нагальна потреба. Хоча ми зосереджуємося на повсякденних потребах людей, гуманітарна допомога також є життєво важливою для пошуку шляхів до довгострокових рішень. Ми маємо наполегливо працювати над пошуком стійких рішень, які дозволять цим громадам біженців інтегруватися в суспільне життя та стати самодостатніми. Ці рішення також мають відповідати їхнім основним правам на захист і гідність, а також бути корисними для країн, які їх сьогодні приймають.
Що Вас найбільше турбує на вашій нинішній посаді?
Основною проблемою є брак ресурсів, а кожна криза вимагає від нас ще більше ресурсів, а криз у світі багато. У цьому контексті я хочу сказати, що світ повинен докладпти більше зусиль, щоб запобігати ескалації конфліктів, стримувати їх і вирішувати. Криза переміщення населення має одне фундаментальне рішення – це мир і можливість для людей повернутися до своїх домівок у безпеці та гідності.
З яким закликом Ви хотіли б звернутися до міжнародної спільноти?
Наша законна відповідальність як міжнародної спільноти полягає в тому, щоб захищати та надавати допомогу людям, які її потребують. Ми також повинні допомагати у пошуку довгострокових рішень для тих, хто був вимушений покинути свої домівки. Це наша законна відповідальність, моральний обов'язок і наш спільний людський обов'язок. Це питання моралі, і це також те, що ми повинні робити.
Ви раніше говорили про важливість тісної співпраці з Церквою та релігійними організаціями. Як релігійні організації можуть допомогти УВКБ ООН?
Релігійні та церковні організації вже надають допомогу. З власного досвіду можу засвідчити важливість їхньої роботи та важливість їхнього партнерства з Організацією Об'єднаних Націй. Я сподіваюся, що ми також зможемо набагато тісніше співпрацювати з іншими релігійними організаціями та працювати над міжконфесійною доброчинністю, яка може об'єднати нас для поширення основних цінностей нашої віри в сенсі гуманності та допомоги нашим ближнім, які цього потребують.
(Переклад Світлани Духович)
