Дбати про убогих не лише матеріально, але плекати їхній духовний світ

с. Емілія Вандич, СНДМ / Łukasz Bankowski – Ватикан

З 2015 року сестра Ганна Кєдровська, черниця з Польщі, що належить до Згромадження Сестер Місіонерок Католицького Апостольства (сестри палоттинки), працює волонтеркою, надаючи послуги бідним та бездомним при душових кабінах, що розташовані під колонадою площі Святого Петра. Впродовж 11 років сестра Ганна виконує служіння найбіднішим, яке започаткував Папа Франциск та яке перебуває у віданні Апостольської  елемозінерії. Черниця поділилася з ватиканськими медіа зворушливим свідченням про свою щоденну місію.

Повертати втрачену гідність

Щодня о сьомій ранку с. Ганна приходить під колонаду площі Святого Петра й реєструє всіх, хто бажає скористатися однією з трьох доступних душових. «Кожен записується у список, а потім ми викликаємо людей почергово», – розповідає вона. «Тим часом вони можуть поголитися, випити чаю чи кави, з’їсти круасан або фрукти. Близько одинадцятої години роздають бутерброди, приготовані Апостольською елемозінерією». Черниця підкреслює, що для багатьох людей, які користуються цією послугою, можливість помитися означає повернення хоча б до частини повсякденної нормальності. Вона наголошує, що найважливіше – не лише надавати матеріальну допомогу, а й повертати людям втрачену гідність.

Лікувати рани душі

Однак, допомога не обмежується лише їжею та можливістю подбати про гігієну. «Дуже часто вони просто хочуть поговорити», – розповідає сестра Ганна. «Їм потрібно відчути, що їх вислухають і що хтось запитає, що змусило їх жити на вулиці. Коли дізнаєшся їхню історію, дитинство та сімейну ситуацію, починаєш розуміти, скільки ран вони носять у собі». Монахиня додає, що багато людей страждають від алкогольної чи наркотичної залежності, але за кожною залежністю ховається конкретна історія страждань.

Зворушливе свідчення

Один з найяскравіших спогадів про початок її служіння пов’язаний із зустріччю з групою бездомних. «Коли я вперше зустріла молодих бездомних людей і назвала їх “братами”, вони розплакалися. Вони сказали мені, що ніхто ніколи так їх не називав. Вони чули лише образи та слова зневаги. Це був момент, який глибоко зворушив і їх, і мене», – пригадує черниця. Сестра Ганна переконана, що навіть люди, які живуть на вулиці, шукають сенс у своєму житті й прагнуть віднайти свою гідність. «Але багато хто з них настільки глибоко травмований, що їм дуже важко повернутися до нормального життя», – підкреслює вона.

Сестра Анна визнає, що з роками зрозуміла, наскільки цінні для них навіть найпростіші жести. «Коли я зустрічаю їх на вулиці, – розповідає вона, – вони завжди зупиняються, вітаються зі мною, посміхаються. Я також бачу, наскільки для них важливо мати можливість помитися та доглядати за собою. Це допомагає їм знову відкрити для себе гідність Божих дітей». Вона додає, що саме завдяки цьому служінню щодня вчиться визнавати гідність іншої людини: «Я дякую Богові за ці одинадцять років, проведених на служінні цим людям. Це нелегка робота, але завдяки їй я змогла краще зрозуміти їхнє життя та розділити з ними повсякденність».

Залучати убогих до церковної спільноти

Черниця підкреслює, що, крім матеріальної допомоги, вона дедалі більше відчуває необхідність духовно супроводжувати людей, які живуть на вулиці. «Я хотіла б, щоб ми могли зустрічатися з ними не лише надаючи послуги душових кабін або під час роздачі їжі, а й у молитві», – пояснює вона. «Потрібний простір, куди можна було б запросити їх на молитву перед Найсвятішими Тайнами, роздумування над Божим словом або до участі в Євхаристійному богослуженні. Шлях духовного формування став би для них величезним багатством», – каже сестра Ганна, наголошуючи, що «людина потребує не лише хліба та даху над головою, а й можливості відчути Божу любов та стати частиною церковної спільноти».