Еудженіо Пачеллі та виклик Гітлеру: історія про одне дипломатичне протистояння
о. Єронім Грім, ЧСВВ – Ватикан
«Еудженіо Пачеллі – Пій XII між містом Божим і містом людським», – таку тему мала конференція, яка відбулася в понеділок, 4 травня 2026 р., в монастирі Санта-Марія-сопра-Мінерва в Римі під головуванням кардинала Домініка Мамберті, префекта Верховного суду Апостольської Сигнатури. Захід проходив у рамках відзначення 150-ї річниці від дня народження Пія ХІІ і був присвячений різним аспектам його служіння, зокрема його дипломатичній діяльності, ролі як Державного Секретаря, внеску в археологічні дослідження під базилікою святого Петра та значенню його вчительства для Італії.
Серед доповідачів був редакційний директор ватиканських медіа Андреа Торніеллі, який представив історичний аналіз реакції Святого Престолу на дипломатичний конфлікт 1937 року, пов’язаний із виступом Чиказького архиєпископа Джорджа Вільяма Манделейна. Цей епізод, як було наголошено, яскраво свідчить про позицію Пачеллі щодо нацистського режиму та його вміння діяти в складних міжнародних обставинах.
Смілива критика і міжнародний резонанс
У травні 1937 року кардинал Джордж Вільям Манделейн, Архиєпископ Чикаґо, під час закритої зустрічі зі священниками різко висловився про Адольфа Гітлера, назвавши його «іноземцем, австрійським шпалерником» і піддавши критиці німецьке суспільство за підпорядкування режиму. Його слова швидко стали відомими і викликали широкий резонанс в американській пресі. Ця заява стала одним із найгучніших публічних виступів католицького ієрарха проти нацистської влади, що викликало негайну реакцію Берліна.
Рішуча відповідь Пачеллі
У відповідь на протест німецького посольства Державний Секретар Святого Престолу Еудженіо Пачеллі зайняв чітку і принципову позицію. У своїй відповіді він поставив зустрічне запитання щодо систематичних нападів на Церкву в Німеччині: «Що зробив німецький уряд і що він має намір робити в майбутньому проти підлих образ і наклепів, проти брутальних звинувачень, які щодня повторюються в німецьких газетах і журналах, а також у промовах навіть видатних діячів, проти Церкви, церковних інституцій, Папи, кардиналів, єпископів, священиків тощо?». Він також наголосив, що сам уряд Райху не лише не зупиняє ці напади, але й сприяє їм. Така відповідь фактично відкинула німецький протест, перевівши дискусію в площину відповідальності самого режиму.
Тиск і позиція Святого Престолу
Попри подальший тиск з боку Німеччини, яка вимагала засудження кардинала Манделейна, Святий Престол не піддався. Пачеллі на засіданні кардиналів у присутності Папи чітко пояснив, що публічне засудження стало б проявом слабкості: «Це було б актом слабкості, який лише ще більше розпалив би гордість лідерів націонал-соціалізму та самого Гітлера, який у своїй самозакоханості вірить, що весь світ має негайно схилитися перед ним». Водночас він визнав, що деякі висловлювання кардинала могли бути невдалими, однак наголосив на небезпеці створення враження, ніби Ватикан діє під тиском політичної влади.
Захист свободи і гідності Церкви
У підсумку Святий Престол підтвердив, що Манделейн не виступав від імені Ватикану, але мав право як громадянин висловлювати свою думку. Було підкреслено, що будь-який діалог можливий лише за умови взаємності та поваги. Позицію Пачеллі підтримав Папа Пій XI, який високо оцінив його дії, а згодом публічно похвалив кардинала Манделейна, назвавши його «чудовим архиєпископом, який ревно захищає права Бога та Церкви». Цей історичний епізод, як підкреслив Андреа Торніеллі, демонструє не лише дипломатичну майстерність Еудженіо Пачеллі, але й його тверду та послідовну позицію у захисті свободи Церкви перед обличчям тоталітарного режиму.
