За підтримки Папи 150-та вантажівка допомоги для України з Риму
Світлана Духович – Ватикан
«Я з радістю приїхав сюди, щоб відвідати цю парафію, звідки до України вирушає допомога від громади вірних та від Папи Лева XIV», – поділився в інтерв’ю для ватиканських медіа Апостольський елемозинарій архиєпископ Марін Луїс де Сан Мартін під час відвідин прокатедрального собору Святої Софії у Римі в суботу, 25 квітня 2026 року. Це був його перший візит до цієї греко-католицької громади після того, як 12 березня цього року Лев XIV призначив його новим Апостольським елемозинарієм та, відповідно, Префектом Дикастерії служіння милосердя. «Це вже 150-а вантажівка, що вирушає від нашого собору», – пояснив в інтерв’ю отець Марко Семеген, настоятель храму. Значна частина вантажу, призначеного для України, була зібрана за допомогою Губернаторства Держави-Міста Ватикану та Фонду «Вanco Farmaceutico». Це кілька піддонів ліків, переважно антибіотиків та протизапальних засобів, призначених для лікарень та для розподілу серед місцевого населення через мережі українських волонтерів.
Безперервна допомога Папи українцям
«Ми зібрали все, що може бути корисним, – пояснює Апостольський елемозинарій, – особливо з огляду на потреби найуразливіших верств населення, хворих та дітей. Для них було передано насамперед ліки, сімейні набори, засоби гігієни, термоковдри, продукти харчування та багато одягу доброї якості». «Для України ця безперервність допомоги, що надходить із Ватикану, має велике значення, – пояснює отець Марко. – Спочатку з Папою Франциском і кардиналом Краєвським, а тепер із Папою Левом XIV і архиєпископом Маріном де Сан Мартіном підтверджується, що милосердя Папи щодо тих, хто страждає від війни, продовжується як через молитву, так і через конкретні дії. Тим більше, що війна триває довго, і ми помітили зниження уваги до потреб населення».
Прагнути конкретного прояву милосердя щодо найбільш нужденних
«З одного боку, для мене це була мить радості, – сказав Папський елемозинарій, ділячись своїми враженнями від візиту. – Бо я зміг побачити солідарність багатьох людей, і не лише з боку Ватикану та нашого відомства, а й з боку багатьох людей, які допомагають Україні, цим людям, які дуже страждають через війну. Радість від усвідомлення, що Церква – це не лише теорія, не лише доктрина, а й практичне втілення Євангелія. З іншого боку, я був вражений усією цією реальністю: я почув історії і побачив також ці фотографії, які розповідають про війну. І це справді жахливо. Як людина може стати такою руйнівною і прагнути ненависті та руйнування? На цю ситуацію ми, християни, маємо реагувати, не сіючи більше ненависті і руйнування – бо найжахливіше те, що це проникає в наше серце – але діяти як сіячі миру та солідарності, любові. Основою, орієнтиром християнської віри завжди є любов, милосердя, істина. Тому ми завжди маємо прагнути цього конкретного прояву милосердя щодо найбільш нужденних».
Допомога також для Лівану
Кризові ситуації, які потребують прояву милосердя, торкаються не лише українського народу, вони поширені багатьох країнах світу, зокрема на Близькому Сході. Кілька днів тому Апостольська елемозинерія організувала відправку вантажу гуманітарної допомоги, призначеної для Лівану. Йдеться про понад 15 тисяч упаковок найнеобхідніших ліків для населення, які будуть розподілені через нунціатуру в Бейруті. Серед ліків – антибіотики, антидіабетичні, антигіпертензивні, протизапальні препарати та мультивітамінні добавки, необхідні для лікування найпоширеніших гострих та хронічних захворювань.
Творити мережі, щоб ефективніше допомагати
«Наше відомство, – пояснив архиєпископ Луїс Марін де Сан-Мартін, – здійснює благодійну діяльність на міжнародному рівні та працює через нунціатури та місцеві Церкви. Приступаючи до виконання цього нового служіння, я усвідомив важливість усіх наших благодійників (у цьому випадку – Губернаторства та Фонду «Banco Farmaceutico») та необхідність налагодження співпраці, щоб краще відповідати на потреби людей і бути якомога ефективнішими. Але також дуже важливою є робота з підвищення обізнаності, щоб якомога ширше розповісти про жахливу реальність війни, потреби, які вона породжує, та про те, як можна конкретно співпрацювати, щоб допомогти тим, хто страждає».
