Пророчий час у тиші Ватиканської бібліотеки: пам’яті Альчіде Де Ґаспері
о. Єронім Грім, ЧСВВ – Ватикан
«Державний діяч у вигнанні: між ізоляцією та пророцтвом», – так називалася конференція, яка відбулася в четвер, 26 березня 2026 р., у Сикстинському залі Ватиканської Апостольської бібліотеки та була присвячена рокам праці в цій установі Святого Престолу Слуги Божого Альчіде Де Ґаспері (1881-1954). На заході був присутній Державний Секретар кардинал П’єтро Паролін.
Роки у Ватикані: між ізоляцією та формуванням
Науковий день був присвячений малодослідженому періоду життя інтелектуала й політика – рокам, проведеним ним у стінах ватиканської установи. Конференція зосередила увагу на періоді, коли майбутній голова Ради міністрів Італії перебував під тиском фашистського режиму та фактично в ізоляції. Саме у Ватиканській бібліотеці він знайшов середовище, яке стало для нього не лише місцем праці, але й простором внутрішнього відновлення.
Учасники заходу підкреслили, що цей період, який тривав з 1929 по 1944 рік, був позначений стражданнями, мовчанням і водночас глибокою підготовкою. Попри складні обставини, Де Ґаспері не припиняв інтелектуальної діяльності, а бібліотека стала для нього своєрідним «притулком» – людським, духовним і культурним. Загалом було виголошено шість доповідей, які представили як загальний контекст інтелектуального клімату ватиканського середовища того періоду, так і особистий вимір праці й життя Де Ґаспері.
Праця каталогізатора і «пророчий час»
Особливу увагу було приділено щоденній праці политика у Ватиканській бібліотеці, де він працював каталогізатором, а згодом секретарем. Ця скромна і вимоглива робота, що потребувала точності, терпеливості й дисципліни, стала важливим етапом формування його як державного діяча. Дослідники зауважують, що саме тут він розвинув здатність упорядковувати складні реальності та знаходити спільні рішення – риси, які згодом визначили його політичну діяльність.
Кардинал П’єтро Паролін у своєму виступі назвав цей період «пророчим часом підготовки до воскресіння», у якому визрівали ідеї, що згодом визначили майбутнє Італії та Європи. В атмосфері інтелектуального бродіння, відкритого до міжнародних впливів, Де Ґаспері зміг поглибити своє розуміння християнського соціального вчення та європейської політичної традиції.
Нові дослідження і жива спадщина
Конференція також представила нові історичні дослідження та матеріали з фондів бібліотеки, включно з особистими щоденниковими записами Де Ґаспері, його листуванням і приватною бібліотекою. Вони відкривають глибший вимір його життя: труднощі вигнання, економічні випробування, але також мережу дружніх зв’язків і духовну стійкість.
Доповідачі наголосили, що саме цей період став вирішальним для його подальшої місії як політика і одного з батьків європейської інтеграції. Ватиканська бібліотека постає не лише як місце праці, але як «лабораторія майбутнього», де визрівало бачення Європи, заснованої на свободі, солідарності та християнських цінностях.
Біографічна довідка
Альчіде Де Ґаспері (1881-1954) – італійський державний діяч, засновник Християнсько-демократичної партії та один із батьків європейської інтеграції. Народився на півночі Італії в регіоні Трентіно, який тоді перебував під владою Австро-Угорщини, навчався у Віденському університеті, після Першої світової війни був депутатом Італійської народної партії. У 1927 році був ув’язнений фашистським режимом, а після звільнення опинився в ізоляції.
З 1929 року працював у Ватиканській Апостольській бібліотеці, де займався каталогізацією і пережив період інтелектуального та духовного формування. Після падіння фашизму очолив уряд Італії (1946-1953) і відіграв ключову роль у становленні Італійської Республіки. Разом із Робером Шуманом та Конрадом Аденауером став одним із засновників об’єднаної Європи. У 1993 році розпочато процес його беатифікації.
