Духовні вправи у Ватикані: осягати Бога в реальності життя
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
«Ідентичність цистерціанського руху формується на перетині ідеального і конкретного, поетичного і прагматичного. Його протагоністи проходять випробування і очищаються в результаті напруги, пов’язаної з цим процесом», – зазначив Преосвященний Ерік Варден, монах-траппіст і Єпископ Тронхейма (Норвегія), у своїй дев’ятій медитації в рамках Духовних вправ Папи та Римської курії, виголошеній ввечері 26 лютого в Паолінській каплиці.
Олія, яка надає смаку духовному життю
Вказуючи на навчання святого Бернарда з Клерво, проповідник зауважив, що важливою рисою святого була непримиренність у прагненні високого ідеалу, яка проходила випробування реальністю (realpoltik). «Масштаб зусиль Бернарда на полі “realpolitik” часто призводив до невдач. Однак він став реалістом не тільки в тому сенсі, що приймав речі такими, якими вони є, але й тому, що зрозумів: найглибша реальність усіх життєвих подій – це благальне волання про милосердя», – сказав чернець. За його словами, чим більше святий Бернард вчився розпізнавати це волання в стражденних людських серцях, у конфліктах, «у безумних кампаніях проти пристойності та істини», тим більше він усвідомлював відповідь Божого милосердя в особі Ісуса Христа. Таким чином святий нагадував своїм монахам, що без олії Христового милосердя «вся їжа душі» буде сухою і несмачною. «Написане для мене не матиме смаку, якщо я не відчитаю в ньому Ісуса. Дискусія чи розмова для мене не матимуть смаку, якщо в них не буде співзвуччя з Ісусом. Ісус – мед на язику, мелодія у вухах, радість у серці», – навчав святий Бернард.
Світло, яке відкриває красу людської природи
Як зазначив реколектант, оновлене відкриття сяйва Христа призводить до того, що посвята Богові набуває у святого Бернарда «емоційної глибини». «Для нього ключовим є термін “affectus”, який має широкий спектр значень і показує, що благодать зворушує нас як тілесних істот, дозволяючи нашим чуттям сприймати Бога, – зазначив проповідник. – Та Бернард вважав Ісуса, втілення істини, чимось на зразок герменевтичного принципу. Він суворо оцінював ситуації, людей та взаємини у світлі Ісуса. Завдяки цьому він здобув переконаних прихильників далеко за межами Католицької Церкви, від Мартіна Лютера до засновника методистського руху Джона Веслі». Таким чином, коли людська природа буде освітлена надприродним світлом Христа, вона «розкриє свою досконалу форму, досконалу красу», показуючи, ким може стати людина, «прокладаючи шлях до оновленого світу».
Преосвященний Ерік Варден зазначив, що описаний реалізм святого Бернарда, до якого він дозрівав, робить його не лише великим реформатором монашества, адже «знання абсолютної реальності любові Христа і його сили змінювати все» зробило його також Вчителем Церкви і святим.
