Близькість – спадок Ювілею. Зачинено Святі Двері латеранської базиліки
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Isabella Piro - Ватикан
«Сьогодні, закриваючи Святі Двері, підносимо до Отця пісню подяки за всі знаки Його любові до нас, зберігаючи в серці усвідомлення і надію, що Його обійми милосердя і миру залишаються відкритими для всіх народів», – таку молитву кардинал Балдассаре Рейна, вікарій Папи для Римської дієцезії та архипресвітер Папської базиліки святого Івана на Латерані, підніс у суботу, 27 грудня 2025 р., в атріумі храму, що є катедрою Римської дієцезії. Цього дня в урочистий спосіб відбувся обряд закриття Святих Дверей у базиліці, яку називають «Матір’ю всіх Церков». Кардинал мовчки піднявся сходами, став навколішки на порозі, молячись. Після цього підвівся, зачинив великі двері, схиляючи голову на знак пошани.
Нести Господа на вулиці Риму
Святий Рік 2025 добігає до свого завершення. 29 грудня 2024 року ці двері були відкриті. У той день відзначалося свято Святої Родини, а сьогодні – літургійний спомин апостола-євангелиста Івана, «учня, який став найближчим другом Ісуса», як підкреслив кардинал, проповідуючи під час Святої Меси. Іван «ходив з Ісусом, слухав Його голос, навіть отой без слів, голос Його серця, прихиливши вухо до Його грудей». Тож, наслідуючи його приклад, присутні вірні, за словами проповідника, запрошені бути «служителями Божого милосердя», даючи Господу можливість «знайти своє відображення в місті, де багато хто втратив надію».
Неможливо, – застеріг кардинал-архипресвітер, – сповідувати християнську віру, не переймаючись тими, хто «через тягар, який їм доводиться нести, через біль, який вони терплять, через несправедливість, якої вони зазнають», не можуть відчути нічого, крім відсутності. Відсутності, яку проповідник описав у всіх її драматичних аспектах, а саме як відсутність «солідарності у прірві між периферією та центром; брак уваги до економічних та екзистенційних злиднів; відсутність братерства, в якій ми, також і в пресвітерії, змирилися з тим, щоб залишатися або залишати один одного самотніми». Йдеться про відсутність, «в якій розпадаються сім'ї, слабшають зв'язки, покоління протистоять одні одним, залежності стають кайданами»; йдеться і про нестачу «справедливості, яка не відповідає найвищому покликанню політики усувати перешкоди, щоб кожен міг знайти рівні можливості для самореалізації, втілити свої мрії, надати зміст своїй гідності, завдяки праці та справедливій заробітній платі, мати дім, бути захищеним і доглянутим у своїй слабкості».
Розпізнати одні одних братами
За словами кардинала Рейни, надія, яка була в центрі Ювілею, – це «надія, яка спонукала пуститися в дорогу величезну кількість паломників, які залишили на наших дорогах сліди своїх кроків, обтяжених тягарем, що тяжів на їхніх серцях», шукаючи Бога і Його милосердя. І це є повчання, яке Ювілей залишає кожному вірному: «Розповсюджене таїнство близькості Бога несподіванок». Бо, хоча тепер Святі Двері зачинені, «Воскреслий проходить крізь них і не втомлюється стукати, щоб пропонувати і допомагати знаходити милосердя». Зрештою, нагадав проповідник, в кінці часів «ми будемо суджені Любов'ю», за те, чи зуміємо ми визнати всіх братами і сестрами, включаючи також «тих, кого вважаємо ворогами».
Церква Риму як лабораторія синодальності
У «новому періоді», що тепер починається в Римській дієцезії, кардинал-вікарій закликав об'єднати «молитви і сили, щоб ставати місцем, яке відкриває присутність Господа, яке свідчить про Його близькість, стаючи близькими один до одного, нікого не забуваючи». Тільки так Церква, як підкреслив він, цитуючи Лева XIV і його промову, виголошену 19 вересня до дієцезії Риму, місто зможе стати «лабораторією синодальності, здатною втілювати Євангеліє».
