Лев XIV: влада є служінням, а Божі дари – для спільного блага
о. Єронім Грім, ЧСВВ, – Ватикан
«На вашу ж думку хто я?» – запитання Ісуса до учнів, яке прозвучало в євангелії дня, Папа Лев XIV запропонував як запитання, яке кожен християнин покликаний знову почути у своєму житті. Під час Святої Меси в суботу 22 серпня 2026 року на Портовій площі в Ріміні, яка стала заключною подією його одноденного візиту, він наголосив, що відповідь святого Петра – «Ти – Христос, Бога живого Син» – веде до розуміння не лише того, ким є Ісус, але й того, яким має бути життя Його послідовників.
«Ти — Христос, Бога живого Син»: віра, яка стає служінням
Папа представив відповідь апостола Петра як визнання віри, яке й сьогодні стосується кожного християнина. Вірити в Христа означає прийняти Його як Того, хто прийшов не панувати, а служити й віддати своє життя за інших. «Ми тут, бо віримо, що Ісус є Месією, вічним Сином Отця, освяченим і посланим у світ, “щоб послужити й дати життя своє на викуп за багатьох”», – наголосив Лев XIV.
Саме в цьому світлі Святіший Отець пояснив і євангельський образ ключів, які Ісус вручає Петрові. Влада в Церкві не може бути способом самоствердження, адже її сенс полягає у служінні. «У Церкві на кожному рівні влада є служінням», – підкреслив він, звертаючи увагу насамперед на відповідальність Папи, єпископів, священників і дияконів, але водночас поширюючи цей принцип на весь Божий люд. За словами Лева XIV, місія «в’язати» та «розв’язувати» стосується кожного охрещеного: вона виявляється у здатності приймати, об’єднувати, прощати та звільняти людину від того, що її поневолює.
Дар, довірений для добра інших
Перше читання з Книги пророка Ісаї показує інший бік відповідальності за отриману владу. Папа зупинився на постаті Шевни, який, отримавши важливу посаду, почав використовувати її для власної вигоди, накопичуючи багатства та зловживаючи своїм становищем. Натомість його наступник Еліяким постає як людина, здатна чесно виконувати доручену їй місію. Проповідник звернув увагу на небезпеку перетворення Божих дарів на засіб особистого збагачення чи впливу. «Усе, чим ми є і що маємо, є даром Божим, довіреним нам для того, щоб у Його руках ми могли бути один для одного знаряддями спасіння у справедливості», – сказав Лев XIV. Ця відповідальність, за його словами, починається з конкретного середовища, в якому живе людина, але не обмежується ним: отримані від Бога здібності, можливості та матеріальні блага мають служити іншим і сприяти спільному добру.
«Від Нього, через Нього і для Нього є все»
У другому читанні святий Павло говорить про незбагненність Божих задумів. Лев XIV пояснив, що ця незбагненність полягає не в складності Бога, а в безмежності Його любові, яка перевищує людські уявлення та очікування. «Бог є простим, бо Він є чиста любов, і закликає також нас любити серцем, подібним до Його, пристосовуючи наші шляхи до Його шляхів, а наші думки – до Його думок», – сказав Святіший Отець.
Саме такі чесноти, як чесність, безкорисливість і доброзичливість, Папа пов’язав із духовним обличчям Романьї. Він подякував за численні свідчення святих і блаженних, а також за діяльність парафій, родин, «Католицької Акції», рухів, асоціацій, благодійних та виховних ініціатив. Це служіння, за його словами, може допомогти Ріміні стати місцем, де люди знаходять не лише відпочинок, але й простір для внутрішнього відновлення.
Ріміні – гостинність не лише для відпочинку, а й для душі
Святіший Отець нагадав слова святого Івана Павла ІІ, який під час візиту до Ріміні 1982 року говорив, що відпочинок – це не втеча від себе, а зустріч із собою та примирення зі своїм внутрішнім «я». Водночас Папа застеріг від розваг, які замість відновлення залишають у людині порожнечу. «Ми знаємо, що найсправжніше місце, де можна знайти втіху, де можна зустріти Бога, щоб по-справжньому зустрітися один з одним, – це не зовні, у хаосі, а всередині нас, у глибині душі», – сказав Лев XIV. Тому християнська гостинність, за його словами, має виявлятися у відкритості, турботі, готовності допомогти та милосерді. Вона стосується не лише відпочивальників, але й людей, поранених тілом чи духом, які далеко від своєї батьківщини шукають притулку, їжі та допомоги.
«Як християнська спільнота ми покликані особливим чином плекати цей досвід і передавати його – через відкритість та гостинність як особисту, так і на рівні структур, через турботу та спокій у церквах, через готовність до допомоги та милосердя», – наголосив проповідник.
На завершення Лев XIV подякував церковній спільноті за гостинність і свідчення віри та радості, а всіх присутніх вручив заступництву Пресвятої Діви Марії, святого Ґауденціо та інших святих покровителів Ріміні.
