Папа до кардинала Сімоні: жодна в’язниця не відділить людину від Божої любові
Fabrizio Peloni / Світлана Духович – Ватикан
«Жодні кайдани не настільки міцні, щоб скувати сумління, просвітлене Євангелієм; жодна ніч не настільки довга, щоб стримати світанок, який Господь готує для Своїх дітей; і жодна в’язниця не настільки глибока, щоб відділити людину від Божої любові». Цими словами, що перегукуються з Посланням апостола Павла до римлян (Рим. 8, 35–39), Лев XIV звернувся в посланні до албанського кардинала Ернеста Сімоні та всіх, хто вранці в п’ятницю, 31 липня, взяв участь у Святій Месі, яку кардинал очолив на території колишнього табору для політичних в’язнів у Спачі, вшановуючи пам’ять тих, хто там страждав або загинув.
У Спачі багатьом довелося нести хрест несправедливості
«Це місце, що глибоко закарбувалося в пам’яті албанського народу, залишається однією з найболючіших сторінок його історії. Спач був місцем, де багато людей несли важкий хрест несправедливості», – написав Папа кардиналові в посланні, яке було зачитане наприкінці Святої Меси. Святіший Отець нагадав, що «кров тих, хто страждав і загинув серед тих гір, зросила ту землю, перетворивши її на мовчазне свідчення вірності, мужності та надії».
Обличчя переслідуваних комуністичним режимом
«Я ризикував життям щоразу, коли відправляв Месу»
«Під час ув’язнення я щоразу ризикував життям, коли відправляв Месу латинською мовою напам’ять, а також сповідав і таємно уділяв Святе Причастя», – розповів кардинал. Для звершення Літургії він випікав хліб із борошна на імпровізованій пічці та використовував віджаті виноградні ягоди. «Якби мене викрили, мене б одразу повісили», — додав він. Під час учорашньої Меси кардинал показав присутнім каску, яку носив у молодості, коли спускався до шахти.
Молитва Папи за померлих, похованих у безіменних могилах
«Хто знає, – зауважив Лев XIV у своєму посланні, згадуючи події того часу, – скільки молитов піднеслося до Неба з цього місця! Скільки благань, проказаних у серці! Скільки облич, позначених втомою і стражданнями, довірили Господу свою останню надію!» За всіх цих людей, багато з яких були поховані в безіменних могилах, де ніхто не міг оплакати їх чи покласти квітку, Папа також підніс молитву, щоб «пам’ять про них залишалася живою і була для нових поколінь постійним нагадуванням про непорушну гідність людської особи, цінність свободи та зусилля на користь миру».
