Лев XIV в Ріміні: реальність дихає на повні груди в Божій безкорисливій любові
Світлана Духович – Ватикан
«В любові немає ні примусу, ні індоктринації; ніколи – спокуси, обману чи вербування. Любов є лише у свободі, у живому діалозі, у щедрому даруванні себе», – сказав Святіший Отець, звертаючись до учасників 47-го «Мітингу за дружбу між народами», що проходить від 21 до 26 серпня 2026 року на тему: «Любов, що рухає Сонце та інші зірки».
«Мітинг за дружбу між народами» – це один із найбільших у світі християнських форумів, який у серпні збирає кількасот тисяч відвідувачів виставок та учасників конференцій, дебатів та семінарів. Ці зустрічі, присвячені діалогові та порозумінню, організовує міжнародний католицький рух «Спільність і визволення» (Comunione e liberazione). Пів століття тому група молодих людей на чолі з отцем Луїджі Джуссані (1922-2005), засновником цього руху, вирішила влаштувати мітинг – невелику зустріч друзів, щоб «розповісти всім про ту красу, яку їм пощастило зустріти в житті». Із скромного початку Мітинг швидко переріс у щорічний міжнародний християнський форум, який відбувається у виставковому кварталі міста Ріміні.
Культура зустрічі та реалізм милосердя у світі криз
Папа вказав на слово «зустріч», яке є в назві цього заходу «Meeting per l’amicizia fra i popoli» (дослівно: Зустріч за дружбу між народами) і яке відображає його задум і суть. Він зауважив, що вже Іван Павло ІІ у своїй промові з нагоди цього заходу у 1982 році вказував на те, що слова “дружба між народами” – «набувають особливого значення в ці часто драматичні години історії світу».
Святіший Отець зазначив, що «мир плекають і поширюють люди, які люблять зустрічатися і не бояться вести діалог». Він пригадав енцикліку Папи Франциска Fratelli tutti, в якій йдеться про соціальну дружбу, «яка є публічним, динамічним і конкретним обличчям братерства». «Визнаючи в собі гідність Божих дітей, – наголосив Лев XIV, – ми доторкаємося до того, що споконвічно об'єднує людей, попри будь-які відмінності, розділення чи конфлікти. Ми можемо співпереживати одне одному, слухати одне одного і ставати друзями, між людьми, а отже, і між народами».
Папа наголосив на важливості того, щоб цей захід не перетворився на своєрідний анклав, а навпаки, «став перехрестям для Церкви та суспільства, зустріччю, яка примножує зустрічі та надихає на нові шляхи». Він зазначив, що ця жива спадщина покладає на учасників заходу велику історичну відповідальність «у сопричасті Церкви, на служінні людству». До відповідальності, за його словами, спонукає усвідомлення багатства, отриманого «від тисячолітньої традиції віри, яка перетворилася на культуру».
Святіший Отець зауважив, що з року в рік учасники цієї зустрічі зуміли черпати з великого надбання минулого ті сенси, які спонукають їх сьогодні «вступати в діалог з мистецтвом, музикою, літературою, наукою, економікою та з кожним виявом людської душі». В цьому контексті він підкреслив, що тема, обрана для цьогорічного заходу – «Любов, що рухає Сонце та інші зірки», взята з останнього рядка Божественної комедії – «кличе нас уперед – до історії, Господом якої є Бог». Ця любов «не зникла, не втратила ні сили, ні інтенсивності, хоча це любов, яка залишається мовчазною, на відміну від гучних сил, що потрясають землю, небо і всі створіння».
В цьому контексті Лев XIV додав, що реальність задихається в наших розрахунках і дихає на повні груди в Божій безкорисливій любові. «Проти фальшивого реалізму, який знову озброює розум, слова і нації, – сказав він, – католицька культура сьогодні має протиставити реалізм милосердя, для якого не може бути ворогів, а всі, навіть супротивники – це брати і сестри, яким треба дивитися в очі та зустрічатися з ними в правді. Гріх існує, звісно, але сильнішою є відкупительна любов Христа, яка спонукає нас очищати думки, інтереси, звички, кола спілкування, плани, інвестиції – кожен аспект життя – від усього, чим культура сили отруїла цей світ».
Заклик до молоді: майбутнє як обітниця
Звертаючись до учасників «Мітингу за дружбу між народами», Наступник святого Петра підкреслив, що в них є всі можливості, щоб сприяти «справжньому наверненню людей». Він нагадав, що потрібно дбати не про власну, а про Божу славу, яка часто ховається в простоті та скромності. Папа наголосив, що прийшов час «звільнити взаємостосунки від підозр, культуру – від нахабства, освіту – від ідеологій, працю – від поклоніння прибутку, а технології та фінанси – від “бізнесу” смерті. «Нам потрібні сміливі першопроходці, які першими змінять свій шлях і покажуть усім приклад справжніх змін», – підкреслив він. Але щоб це втілити, потрібно «не підливати масла у вогонь втоми і зневіри», а запалювати мрії. Попри те, що глобальні ринки та цифрові технології намагаються контролювати людей за допомогою витончених ідеологій, справжнім компасом в епоху алгоритмів, за словами Папи, залишається Боже милосердя, яке допомагає жити за євангельськими цінностями у сучасному цифровому світі.
Окрему увагу Лев XIV звернув на заклик отця Луїджі Джуссані, відомого італійського католицького священника, теолога і педагога, який говорив про необхідність наважитися на «ризик виховання». Він зазначав, що добрий метод виховання полягає не в тому, щоб втікати від реальності, а в тому, щоб втілювати добро у світі, виходячи назустріч усій складності буття. Наступник святого Петра наголосив, що всі ми маємо прийняти цю відповідальність як спільне зобов'язання перед Христом і перед сучасним світом.
З особливим теплом Святіший Отець звернувся до багатьох присутніх на зустрічі молодих людей, багато з яких є волонтерами. «Ви є знаком того, що майбутнє – це обітниця, а не загроза! – наголосив він. – Багато хто в це вже не вірить, ні серед дорослих, ні серед молоді. Проте безмовно “любов, що рухає Cонце й світила», і далі спонукає до надії. Я відчув це серед ваших однолітків у Лівані, в Африці та в Іспанії. Любов рухає, підганяє, виводить із заціпеніння, породжує нові покликання та кличе ризикувати. Ризикуйте! Відкрийтеся для справжньої католицькості, розширюючи свої зв'язки за межі будь-яких занадто вузьких кіл». Папа додав, що рухи, групи та спільноти мають стати для них справжнім трампліном для занурення у повноту реальності, долаючи бар'єри та виходячи назустріч кожному – особливо тим, хто походить з інших культур чи потребує найбільшої допомоги.
Святіший Отець також закликав молодь не забувати, що «Бог є любов» (1Ів 4,16). «В любові немає ні примусу, ні індоктринації; ніколи – спокуси, обману чи вербування. Любов є лише у свободі, у живому діалозі, у щедрому даруванні себе», – підкреслив він.
Свобода істини та привабливість віри
Лев XIV наголосив, що істину можна зустріти лише в свободі. Церква зростає не завдяки показовому прозелітизму, а через те, що людей непереборно приваблює до Христа. Він додав, що вірогідність особистого та спільнотного свідчення християн позначена обмеженнями та гріхом. «Але саме Господь завжди підіймає нас – і кожного зокрема, і як спільноту!» – сказав він.
Синодальний шлях: творити гармонію у тривожну епоху
Звертаючись до присутніх, Святіший Отець закликав їх любити Церкву і берегти єдність того “товариства”, через яке Христос торкнувся їх і притягує до Себе. Папа наголосив, що в час нинішніх криз і глобальних змін важливо заново відкрити «духовний смак» приналежності до єдиного Божого люду. Допомогою в цьому є синодальний та місійний вимір Церкви, в основі якого лежить здатність слухати: слухати Боже слово, одні одних та мудрість людей, які належать до Церкви і всіх тих, хто щиро шукає правду, навіть якщо перебуває поза церковною спільнотою. Цей шлях, за словами Папи, вимагає оновлення всіх церковних обʼєднань та рухів. «Я закликаю вас, як всередині руху “Спільність і визволення”, так і в місцевих Церквах, до яких кожен із вас належить, пережити цей досвід спільного шляху: кожен слухає, дозволяє, щоб віра іншого перетворювала його, і в спільності, під проводом пастирів, дозрівають нові усвідомлення, подальші кроки, мужній послух Святому Духові». Святіший Отець нагадав, що синодальність – це сама природа Божого люду, де влада стає служінням, яке шанує різноманітність і породжує гармонію.
«Цей стиль у цю тривожну епоху є справжнім знаком часу, – наголосив Лев XIV. – Свідчімо, що кожна харизма є для спільного добра, що кожне багатство примножується, якщо ним ділитися, що кожен страх можна подолати: ми повинні зробити це відчутним, вірогідним, бажаним. Ви зможете це зробити, дорогі друзі, наслідуючи вашого засновника, плекаючи єдність між собою, з тими, хто покликаний керувати рухом, з Апостольською Столицею, яка вас визнав, та з Наступником святого Петра. Нехай Святий Дух виховує нас до сопричастя. Нехай дарує нам його смак, пошану, надію. Нехай і далі веде нас, дорогі брати і сестри, та Любов, “що рухає Сонце й інші світила”».
