Лев XIV: я американець, але насамперед я – Пастир Вселенської Церкви

с. Аліна Анастасія Петраускайте, SCM – Ватикан

У середу ввечері, 29 липня 2026 р., після завершення молитовно-мистецької зустрічі «Пісня миру» в Кастель-Ґандольфо, Папа Лев XIV дав коротке інтерв’ю для американського телеканалу NBC. У розмові з журналістом Томом Лламасом Святіший Отець розповів про своє коріння, розуміння пастирського служіння та ймовірність незабаром відвідати США.

Перш ніж ми розпочнемо, я б хотів дізнатися про ваші враження від виступу дітей, спів яких ми щойно чули.

Що ж, це був чудовий виступ. Чудово бачити, як діти з різних куточків світу співають разом. Мені й раніше доводилося чути спів Андреа Бочеллі, тож це була, так би мовити, справжня благодать – почути його голос разом із цим хором, зібраним фундацією. Те, як усі ці діти об'єдналися з різних куточків планети, – це надзвичайно натхненний і світлий досвід, дуже милий.

Ваша Святосте, як відомо, Ви стали першим Папою американцем. Ви не так часто говорите про своє американське походження. Наскільки важливим для Вас є те, що Ви американець, і за що Ви любите Америку?

Передусім хочу уточнити: я сприймаю себе Папою, який просто є американцем. І це аж ніяк не применшує значення того, що означає бути американцем. Я народився в Сполучених Штатах. Там і досі живе моя родина. Я дуже люблю Америку. Однак я розумію, що моя місія має надзвичайно важливий вимір – бути пастирем Вселенської Церкви та мати можливість промовляти до людей у всьому світі. Тож я розставлю пріоритети саме в такому порядку, але водночас визнаю, що як для мене особисто, так і для народу Сполучених Штатів, судячи з реакції, яку ми спостерігаємо з 8 травня минулого року, бути першим американським Папою має досить велике значення.

Що вам подобається в Америці, якщо можна запитати?

Багато речей. Якщо говорити про цінності: про те, що уособлює Америка, – це відчуття свободи, відчуття можливостей, відчуття того, що вона протягом багатьох поколінь запрошувала людей з усього світу стати її частиною. Я походжу з родини, де мої дідусь і бабуся були іммігрантами. З боку моєї матері у нас є предки, які були як рабами, так і рабовласниками. Це історія – історія зростання та досвід, які допомагають мені особисто визнати це як одне із найбільших багатств Сполучених Штатів, і я й надалі дотримуюся тих принципів, які вже стільки років є невід’ємною частиною американської ідентичності, і сподіваюся, що це триватиме й надалі.

Чи побачать вас американці у США найближчим часом?

Вони мене побачать. До речі, сьогодні ми саме переглядали календар на найближчі кілька років. Поки що нічого остаточно не вирішено, але я, безумовно, сподіваюся незабаром побувати там.