Папа: логіка Божого Царства – це сила любові в незначності
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Ми покликані перейняти євангельський стиль, не протиставляти себе поспішними й зарозумілими судженнями, не нав’язувати себе могутністю та силою, і не втрачати довіри до Божої дії. Йдеться про те, як казав тодішній кардинал Ратцінґер, щоб піддатися логіці зерна, яка не є логікою успіху чи величі, а вимагає від нас стати малими і служити життю людей», – сказав Папа Лев XIV, підсумовуючи свої роздуми перед молитвою «Ангел Господній» у неділю, 19 липня 2026 року.
Недільна молитовна зустріч відбулася на площі Свободи в Кастель-Ґандольфо перед Апостольським палацом, де Наступник святого Петра проводить період літнього відпочинку. Святіший Отець коментував три малі Ісусові притчі з 13-ї глави Євангелії від Матея, зауваживши, що вони описують «прихід Божого Царства в історію, Його дію в житті людей та спосіб, у який воно росте, розширюється і змінює світ зсередини».
Стриманий стиль Бога
Як зазначив Наступник святого Петра, Христос застерігає нас від спокуси думати про Бога як про «могутню постать, що нав'язує Себе силою чи займає простір заради панування». Бог віддає перевагу малості, яка є ознакою Його тактовної любові, яка «залишає нас вільними прийняти Його або відкинути». «Вона шукає шлях також і серед куколю, діє приховано і невидимо, як найменше з усіх зерен, і сквашує тісто без галасу», – мовив Лев XIV, наголошуючи, що люди часто чекають від Бога чогось сенсаційного або ж миттєвого знищення зла, підлаштовуючи під цей образ могутності також власну модель християнства і Церкви.
«Натомість Боже Царство поширюється також серед куколю і вимагає від нас погляду, здатного вбачити добро, яке проростає також серед темряви зла, не осуджуючи все й одразу; воно приходить як найменше серед зерен і тому вимагає терпеливості вміти супроводжувати ці процеси, розпізнаючи його в дрібницях повсякденності та в простоті звичайного життя; воно зростає непомітно, як закваска у борошні, і таким чином звільняє нас від знеохочення та запрошує зберігати довіру й тоді, коли нам здається, що Бог відсутній», – сказав Святіший Отець, наголошуючи, що Бог, насправді, «завжди супроводжу нас, а його любов завжди діє задля нас».
Логіка зерна замість величі
У цьому контексті Папа нагадав думку тодішнього кардинала Ратцінґера з його промови 2000 року до катехитів і вчителів релігії, наголосивши, що справжня місія Церкви та кожного віруючого полягає не в гонитві за зовнішнім успіхом, а в «засвоєнні логіки зерна». «Цей Божий стиль повинен стати також способом, у який ми, і як окремі особи, і як Церква, живемо в дійсності, що нас оточує», – мовив Лев XIV, зауваживши, що тоді ми самі станемо «закваскою любові, яка трансформує тісто світу». «Молімо Пресвяту Марію, Яка зуміла прийняти зерно Слова в малості, щоб Вона підтримала нас на цьому шляху та заступалася за нас», – запросив він, розпочавши молитву «Ангел Господній».
