Папа: громадяни завжди є співгромадянами, спільне не повинно стати нічиїм
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Місто – це дар і завдання для тих, хто там живе», – сказав Папа Лев XIV, зустрічаючись у суботу, 20 червня 2026 р., з громадськістю північноіталійського міста Павії в рамках свого пастирського візиту. Зустріч з містянами відбулася на площі перед катедральним собором.
«Ми перебуваємо серед пам’яток, які розповідають про вас і тому промовляють до вас. Я маю на увазі не лише стародавні пам’ятки, а й будинки, школи, університет, лікарню, парафіяльні осередки. Всі ці місця є значущими, це споруди, наділені власним змістом, які свідчать про гостинність, освіту та культуру», – сказав Лев XIV, зазначивши, що проходячи історичним центром Павії, можемо «дихати красою, наповненою історією». За словами Святішого Отця, йдеться про важливу характеристику європейських міст: розпізнаючи в них винахідливість тих, хто їх збудував, помічаємо, наскільки важлива роль міського середовища для підтримки повсякденного життя.
Громадяни означає співгромадяни
Папа зауважив, що латинське слово «civitas», яким позначається місто, говорить не тільки про місце, але й про стан: місто призначене для всіх. «Народ, який його населяє, утворює в ньому суспільство, тобто організм, який має бути добре впорядкованим у своїх стосунках та законах. Бути соціальними означає бути солідарними, поводитися як справжні партнери: керуватися загальним благом, а не частковими інтересами. Громадяни завжди є співгромадянами!» – наголосив Лев XIV.
Щоб спільне не стало нічиїм
Тож у контексті відповідальності народу за громадський простір Святіший Отець запросив замислитися над тим, «що зміцнює і що підточує наш дім, що робить стабільним, а що ранить наше суспільство». «Інакше те, що належить усім, – сказав він, – ризикує стати нічиїм: коли здається, що байдужість руйнує нашу громаду, необхідно відродити активну участь усіх у житті міста». Тож маючи перед собою різні форми деградації та громадянської неграмотності, ми повинні поділяти «мову посвяти та служіння». В цьому світлі Папа заохотив кожного запитати себе: чи мене цікавить моє місто, чи цікавить краса місця, де живу, якість життя?
Пізнання веде до піклування
Наступник святого Петра також згадав про академічну традицію міста, вказуючи на місцевий університет. За його словами, в цьому «культурному центрі» молодь набуває досвід не сукупності знань, а «системи, здатної формувати особистість». «Адже сприяти розвитку наук означає сприяти розвитку людини, яка завжди має залишатися головною дійовою особою своїх досліджень», – сказав він, додаючи в цьому світлі, що «кожному знанню відповідає форма піклування». Тобто, медична наука дбає про тіло людини, юриспруденція – про суспільне тіло, а філософія консолідує мислення…
Вірити неможливо, не думаючи
За словами Святішого Отця, все, що ми пізнаємо про світ, допомагає нам пізнати себе самих, а також спонукає ставити питання про сенс життя. Прикладом такого «здорового неспокою» був святий Августин. «Його постать втілює непростий і постійний діалог між вірою та розумом, свідчить про їхню взаємну пов'язаність. Адже неможливо вірити, не думаючи, як і неможливо пролити світло на найвищі питання розуму без віри. Саме завдяки цій довірливій відкритості людський розум ставить питання та будує плани: він не замикається в логіці прибутку чи домінування, а відкриває нові способи піклуватися про себе та про світ», – мовив Лев XIV, підкреслюючи, що віра нагадує нам про те, що ми «не є підлеглими анонімного фатуму», підтримуючи впевненість у тому, що «Бог є творцем і спасителем життя».
Не тільки блага, але й чесноти
Підсумовуючи, Наступник святого Петра наголосив на тому, що також і в Павії Церква «немов лоно, що приймає всіх, народжуючи нове людство». За його словами, «найдавніша міська інституція» покликана євангелізувати як «вогнище віри та дім милосердної любові». Папа подякував за зусилля тих, хто дбає про те, щоб місто процвітало не лише в матеріальних благах, але й чеснотах. «Хрест, що зображений на гербі вашого міста, – це набагато більше, ніж просто геральдичний символ, це культурний підсумок: він нагадує, що історія Павії ґрунтується на універсальній цінності християнської любові; і це історія, яку слід писати разом, проявляючи креативну пам'ять у злагоді між громадянами та громадськими організаціями, між Церквою та державними органами, між поколіннями та культурами», – сказав Лев XIV, закликаючи завжди нашувати гідність кожного людського життя.
