Папа асамблеї ROACO: пізнавати скарби східних католицьких Церков
с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан
У четвер, 18 червня 2026 року, Папа Лев XIV прийняв на аудієнції у Ватикані членів ROACO (Об’єднання організацій допомоги Східним Церквам) на завершення щорічної пленарної асамблеї, разом з головою кардиналом Ґуджеротті, Префектом Дикастерії для Східних Церков, очільниками й співробітниками цього відомства. Святіший Отець зазначив, що цьогорічна зустріч, крім роботи над проєктами допомоги східним католицьким Церквам, присвячена темі формування духовенства та ченців у східних семінаріях та колегіях.
Важливість формування духовенства
За словами Папи, це дуже слушний вибір. «Адже надавати допомогу Церкві означає не лише забезпечувати її матеріальними засобами для існування, а й допомагати їй зростати у своїй ідентичності та євангелізаційній силі, які ґрунтуються на формуванні служителів, покликаних поширювати її духовні цінності», – сказав він. Далі Святіший Отець підкреслив, що «східні католицькі спільноти мають багато скарбів, якими вони діляться зі своїми братами та сестрами з православних Церков, а також наголосив на тому, що цей великий дар вони можуть принести і «всій католицькій спільноті, яка часто не усвідомлює, що в її складі існують різні церковні традиції».
Багатство різноманітності традицій
На підставі цього Єпископ Риму констатував, що «наша Мати-Церква є єдиною, але не одноманітною; її плідне лоно породило різноманітні духовні та богословські традиції, різні обряди та навчання, які взаємно збагачують одне одного». Він заохотив «глибше пізнавати ці скарби разом із мільйонами східних католицьких братів і сестер, сподіваючись на подальші кроки до повної єдності з усіма Східними Церквами». Лев XIV зазначив, що «давні Східні Церкви, по суті, повертають нас до витоків віри, випромінюють світло благодаті через літургії, сповнені святості, виявляючи у богослужінні прослави таємницю Бога, гідного поклоніння, свідчать про силу молитви-заступництва, пропонують духовні змісти, що наповнюють серце захопленням і вдячним здивуванням від краси, яку вони відкривають». Папа також підкреслив, що східні Церкви дозволяють вірним «висловлювати свою молитву відповідно до тих богословських та антропологічних особливостей, які найбільше відповідають кожному з них». Як зазначив Другий Ватиканський Собор у декреті Unitatis redintegratio, різні богословські традиції не заперечують, а доповнюють одна одну. Ті аспекти, що в одній традиції залишаються таємницею, в іншій – висвітлюються яскравіше та створюють цілісну картину єдиної християнської віри.
Пізнавати та берегти християнський Схід
Святіший Отець заохотив пізнавати та берегти християнський Схід, адже «втрата знання про нього означає зубожіння Церкви». «Але, щоб пізнати його й полюбити, потрібно інвестувати в формування», – продовжував він. Цитуючи Апостольський лист Orientale lumen, Лев XIV пригадав слова святого Івана Павла ІІ, який наголошував на необхідності «пізнавати літургію Східних Церков; поглиблювати знання про духовні традиції Отців і Вчителів християнського Сходу; […] забезпечити у семінаріях та на богословських факультетах належне викладання цих дисциплін, насамперед для майбутніх священників». Отож, «рішення сприяти формуванню священнослужителів, надаючи їм можливість послухати деяких фахівців, які присвятили себе цій справі, як ви це робили цими днями, є гарним знаком конкретної уваги до цих Церков», – відзначив Папа. Єпископ Риму заохотив присутніх «завжди плекати духовне життя, насамперед через постійність у молитві та житті святими Таїнствами». «Адже добрі справи не приносять тривалого плоду, якщо не черпають сили з джерела добра, яким є Бог», – додав він.
Нестабільність є наслідком війни
Відзначивши тихе й благодійне служіння, яку виконують учасники зустрічі, а також «численних доброчинців, які через них спрямовують ресурси тим, хто їх потребує», Папа спонукав до роздумів над тим, «скільки грошей у цей непростий історичний період марнується на вбивства, витрачається тими, хто розпалює війни». «Поки ви даруєте життя, вони сіють смерть; поки ви простягаєте руку братові, вони шукають ворогів, щоб їх знищити; поки ви налагоджуєте діалог, вони прагнуть монологів; поки ви відкриваєте шляхи надії, вони ув’язнюють народи у страхові; поки ви будуєте майбутнє, вони руйнують сьогодення», – продовжував Святіший Отець. Він говорив про «болісний відтік східних християн зі своїх територій, спричинений насамперед війною, яка не вирішує проблем, а створює трагедії, що часто залишаються в загальному забутті». Папа зазначив, що «внаслідок війни, існує рана, яка продовжує виснажувати насамперед Східні Церкви», і яку він назвав одним словом: нестабільність.
Нестабільність відбивається на найбідніших
Єпископ Риму наголосив, що суспільства, які пережили конфлікти, «ослаблені нестабільністю інститутів, присутністю збройних угруповань, що ділять між собою територію, а також політикою, що перебуває під впливом і нерідко є об’єктом маніпуляцій з боку зовнішніх сил, яка не діє вільною, а маневрує між тисячами хитрощів, таємних угод та партійних інтересів». Через це, за його словами, «виникає постійна нестабільність, яка придушує можливості розвитку і завжди найболючіше відбивається на найбідніших верствах населення». У результаті такої ситуації, вів далі він, у багатьох країнах панують страх і незахищеність немає стабільної праці, заробітна плата затримується, охорона здоров’я функціонує з перебоями, освіта є тимчасовою. Все завдає шкоди простим людям, сім’ям, дітям і молоді, літнім людям та хворим. «Це стає трагедією, яка усіх обтяжує, отруює надію та позбавляє можливості будувати майбутнє», – підкреслив Папа, додаючи, що це змушує залишати свої домівки.
Замислитися над наслідками війни
В цьому контексті Святіший Отець ще раз закликав замислитися над наслідками війни й нестабільності та запобігати їм з розсудливістю й відповідальністю, адже все це є не результатом неминучої долі, а результатом вільного вибору і, отже, морально підзвітної відповідальності. «Історія свідчить, що насильство та тиранія, влада та панування, прибутки, здобуті без справедливості та без докорів сумління, обертаються не лише проти тих, хто їх зазнає, а й проти тих, хто їх чинить», – сказав Лев XIV, заохотивши молитися до Ісуса, Господа миру, прохаючи про «відродження поваги до людства та належне почуття цивілізованості».
