Папа в Помпеях: Розарій – це молитва, з якої зроджується любов, здатна змінити світ
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Коли 150 років тому святий Бартоло Лонґо разом із дружиною графинею Де Фуско закладав наріжний камінь санктуарію на місці, де в 79 році Везувій похоронив під попелом знаки великої цивілізації, зберігши їх протягом століть, він заклав основи цілого Марійського міста. Так він виразив усвідомлення Божого задуму, який святий Іван Павло ІІ на цьому місці поновив 7 жовтня 2003 року як завдання для третього тисячоліття: «Сьогодні, як і за часів давніх Помпеїв, необхідно звіщати Христа суспільству, яке віддаляється від християнських цінностей і навіть втрачає про них пам’ять». Про це нагадав Папа Лев XIV, проповідуючи під час Святої Меси, яку в п’ятницю, 8 травня 2026 р., в день благальної молитви до Богородиці Розарію в Помпеях і першу річницю свого обрання, очолив на площі перед святинею. Перед початком Євхаристійного богослужіння він привітався з хворими та особами з інвалідністю, які зібралися в храмі і слідкували за відправою через екрани.
«Рівно рік тому, коли мені було довірено служіння Наступника святого Петра, був саме день благальної молитви до Діви святого Розарію з Помпеїв. Тому я повинен був приїхати сюди, щоб віддати моє служіння під заступництво Пресвятої Діви», – сказав Святіший Отець, зауваживши також що серед заслуг його попередника Лева XIII, від якого він узяв своє імʼя, є також розвиток папського вчення про молитву Розарію.
Повна благодаті
Переходячи в цьому контексті до роздумів над прочитаним Божим словом, проповідник зауважив, що розповідь про Благовіщення вказує на момент, коли Боже Слово стало тілом. Привітання, з яким архангел Гавриїл звертається до Діви Марії, а через Неї – до всіх нас, є запрошенням до радості, бо він каже, що «на руїни нашої людської природи, зраненої гріхом і тому завжди схильної до зловживань, гноблення та воєн, зійшов Божий дотик, дотик милосердя, який в Ісусі приймає людське обличчя».
«Таким чином Марія стає Матір’ю милосердя. Як учениця Слова і знаряддя Його втілення, Вона справді виявляється “повною благодаті”. Усе в ній є благодаттю! Жертвуючи Слову своє тіло, вона стає також, як вчить Другий Ватиканський Собор, спираючись на святого Августина, "матір’ю членів (Христа) … бо Вона з любов’ю співпрацювала у народженні вірних Церкви, які тієї Голови є членами”. У Маріїному “Ось я” народжується не тільки Ісус, але й Церква, і Марія стає одночасно Матір’ю Божою – Theotòkos – і Матір’ю Церкви», – сказав Лев XIV.
Молитва, що заглиблює в таїнство
Святіший Отець зазначив, що це таїнство, цей момент історії позначений великою ніжністю та силою, що «приваблюють серце та підносять його до тієї висоти споглядання, з якої зроджується молитва Розарію». Постійне повторення «Радуйся, Маріє» є відлунням ангельського привітання, «яке проходить крізь століття та провадить погляд віруючого до Ісуса». Повторення цих слів є також «актом любові», який веде нас до Христа «через зернятка вервиці», веде до Євхаристії, яку святий Бартоло називав «живим Розарієм», адже в ній підсумовуються всі таємниці життя Христа, зосереджені в спомині про Його жертву та в реальній присутності.
«Покоління віруючих формувалися й зберігалися завдяки цій молитві – простій і народній, але водночас здатній досягати містичних висот і бути скарбницею сутнісного в християнському богослов'ї. Адже що може бути сутніснішим за таємниці Христа, за Його святе Ім'я, вимовлене з ніжністю Діви-Матері? Саме в цьому Імені, і ні в якому іншому, ми можемо знайти спасіння», – підкреслив Папа, додаючи, що повторюючи це імʼя в кожному «Радуйся, Маріє», ми певним чином переживаємо досвід назаретського дому чи світлиці Тайної вечері. Так Розарій виявляється «коротким викладом Євангелія», щоденно роздумуючи над таємницями Христового життя.
Джерело милосердної любові
Врешті, як зауважив проповідник, якщо вервицю «молитися», а радше «відправляти» в такий спосіб, ця молитва «природним чином є джерелом любові», любові до Бога і до ближнього. «Тому святий Бартоло Лонґо був апостолом Розарію і водночас апостолом любові. У цьому Місті Марії він приймав сиріт та дітей ув’язнених, демонструючи відроджувальну силу любові. Тут і сьогодні найменших та найслабших приймають і опікуються ними в інституціях Санктуарію. Розарій спрямовує погляд на потреби світу, як зазначено в Апостольському листі Rosarium Virginis Mariae, пропонуючи, зокрема, два наміри, які залишаються надзвичайно актуальними: сім’я, яка страждає від ослаблення подружніх уз, та мир, який перебуває під загрозою через міжнародні напруження та економіку, що віддає перевагу торгівлі зброєю над повагою до людського життя», – мовив Лев XIV.
Мир народжується в серці
Підсумовуючи, Наступник святого Петра нагадав, що коли святий Іван Павло ІІ проголошував Рік Розарію, якому наступного року виповниться чверть століття, він в особливий спосіб посвятив його Помпейській Богородиці. «З того часу ситуація не покращилася. Війни, що досі точаться в багатьох регіонах світу, вимагають нових зусиль не лише економічного та політичного, а й духовного та релігійного характеру. Мир народжується в серці», – сказав Святіший Отець, наголошуючи на тому, що ми не повинні опускати руки перед картинами смерті, які нам кожного дня пропонують новини.
«З цього санктуарію, фасад якого святий Бартоло Лонґо замислив як пам’ятник миру, сьогодні з вірою підносимо нашу благальну молитву. Ісус сказав нам, що все можна здобути молитвою, звершеною з вірою. А святий Бартоло Лонґо, маючи на увазі віру Марії, називає її “всемогутньою завдяки благодаті”. За Її заступництвом нехай же від Бога миру зійде рясне милосердя, яке торкнеться сердець, вгамує образу і братовбивчу ненависть, осяє тих, хто має особливу відповідальність урядування», – мовив Лев XIV.
Наприкінці Євхаристійного богослужіння, перед тим, як уділити урочисте благословення, Папа очолив проказування благальної молитви до Пресвятої Богородиці.
