Папа: Боже слово довірене Церкві як жива та органічна дійсність
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Говорив це я вам, бувши з вами. Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в ім'я моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що я вам говорив. […] Тож коли зійде той, Дух істини, Він і наведе вас на всю правду», – ці Христові слова, сказані учням під час Тайної Вечері, а також прощальне доручення перед Вознесінням: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, […] навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав», – вказують нам на зв’язок між словом, яке Ісус вимовив, і його передаванням крізь віки. Це зауваження стало відправним пунктом для роздумів, якими Папа Лев XIV поділився з учасниками загальної аудієнції, що в середу, 28 січня 2026 р., відбулася в залі Павла VI у Ватикані.
У серці Церкви, перше ніж на метеріальних носіях
Продовжуючи роздуми над догматичною Конституцією Другого Ватиканського Собору «Dei Verbum» про божественне Одкровення, Святіший Отець зупинився на взаємозв’язкові між Святим Письмом і Переданням. Покликаючись на зазначені біблійні тексти, він навів цитату соборового документа, в якій стверджується: «Святе Письмо й святе Передання тісно пов’язані та взаємодіють між собою. Оскільки обоє випливають з того самого Божого джерела, вони певним чином формують цілість і прямують до тієї самої мети». «Церковне Передання розгалужується протягом історії через Церкву, яка оберігає, інтерпретує, втілює Боже слово», – мовив Лев XIV, нагадуючи про те, як Катехизм Католицької Церкви покликається на гасло Отців Церкви, що стверджує: «Святе Письмо написане в серці Церкви ще перед тим, як на матеріальних носіях».
Писання зростає з тими, хто його читає
Далі Святіший Отець зазначив, що в дусі згаданих євангельських цитат, Собор повчає, що Передання, яке має апостольське походження, розвивається у Церкві з допомого Святого Духа. Це відбувається через поглиблення розуміння завдяки роздумам в дослідженнях, через досвід, який народжується з глибшого розуміння духовних речей, та насамперед через «проповідування наступників святих апостолів», які згідно зі ствердженням документа, отримали «надійну харизму істини». Тобто, Церква в своїй доктрині, в своєму житті та в богопочитанні увіковічнює та передає всім поколінням усе те, в що вона вірить.
Щодо цього Папа навів слова святого Григорія Великого, який повчав, що «Святе Письмо зростає разом з тими, хто його читає», та святого Августина, який стверджував, що «однією є промова Бога, яка розвивається в усьому Писанні й одне слово, що відлунює на устах усіх святих». «Отже, Боже слово не є застиглим, а є живою та органічною дійсністю, яка розвивається та зростає у Переданні. Останнє, завдяки Святому Духу, розуміє його у всьому багатстві його істини та втілює у змінних координатах історії», – сказав Лев XIV, навівши також думку святого Учителя Церкви Джона Генрі Ньюмена, який у своїй праці «Розвиток християнської доктрини» стверджував, що християнство, і як досвід спільноти, і як віровчення, є динамічною дійсністю, як на це вказував Ісус у притчі про зерно, вкинуте в землю.
Відповідальні за збереження скарбу
Далі Святіший Отець навів заклик апостола Павла, з яким він звертається до свого учня і співробітника Тимотея: «О Тимотею! Бережи депозит, довірений тобі». Конституція Собору повторює за святим Павлом, коли стверджує: «Священне Передання і Святе Письмо складають єдиний священний депозит Божого слова, доручений Церкві». Папа звернув увагу на те, що слово «депозит» має юридичний характер і накладає на депозитарія обов’язок зберегти вміст. «“Депозит” Божого слова також і сьогодні перебуває в руках Церкви, і ми всі, у різних церковних служіннях, повинні і надалі оберігати його в його цілісності, як провідну зорю на нашій дорозі серед складнощів історії та життя», – підсумував Лев XIV.
