Папа на відкриття Консисторії: навчімося працювати разом
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Я тут, щоб слухати». Такими словами пополудні 7 січня 2026 р., Папа Лев XIV розпочав надзвичайну Консисторію, на яку він скликав до Ватикану всіх кардиналів і яка відбуватиметься 7-8 січня. Як методологію роботи він вказав на ту, яку було засвоєно під час двох сесій XIV Асамблеї Синоду єпископів (2023 і 2024), тобто – слухання. «Ми не повинні підготувати якийсь текст, а провадити розмову, яка допоможе мені у моєму служінні на благо місії всієї Церкви», – зазначив він у своїй вступній промові в залі Синодальних засідань у Ватикані, де зібралася більша частина членів Колегії кардиналів.
«Кожен такий момент є нагодою для поглиблення нашої спільної вдячності за синодальність», – підкреслив Папа, наголошуючи, що «шлях синодальності є шляхом, якого Бог очікує від Церкви третього тисячоліття». «Ці півтора дні, які ми проведемо разом, будуть передвісником нашого майбутнього шляху», – мовив він, додаючи, що «також і з того, як ми навчимося працювати разом, у братерстві та щирій дружбі, може початися щось нове, що залучає сьогодення і майбутнє».
Чотири ключові теми
Лев XIV представив чотири теми, на яких буде зосереджено увагу спільної рефлексії. По-перше, Evangelii gaudium, програмне апостольське напоумлення понтифікату Папи Франциска, тобто «місія Церкви в сучасному світі». Далі – Апостольська конституція Praedicate Evangelium, тобто «служіння Святого Престолу, особливо для місцевих Церков». А також «Синод і синодальність, інструмент і стиль співпраці» та «Літургія, джерело і вершина християнського життя».
З міркувань економії часу та для сприяння реальному поглибленню, лише дві з цих тем будуть предметом спеціального обговорення. Кардинали, розділені на 20 груп, братимуть участь у виборі тем, але, як пояснив Папа, «оскільки для мене легше просити поради у тих, хто працює в Курії і живе в Римі, доповідатимуть 9 груп, що представляють місцеві Церкви». Порядок роботи Консисторії пояснив сам Папа: «Слухати розум, серце і дух кожного; слухати один одного; висловлювати лише головну думку і дуже коротко, щоб усі могли висловитися». Він підкреслив, що «в майбутньому такий стиль взаємного слухання, шукаючи проводу Святого Духа і крокуючи разом», залишатиметься великою допомогою для Петрового служіння, яке йому довірено.
Сила приваблення
Папа Лев XIV спирається на Lumen Gentium, конституцію Другого Ватиканського Собору, щоб підтвердити, що бачення Господнього світла «дозволяє всім народам прямувати вперед серед темряви світу». Це бачення знайшло своє вираження в понтифікатах святого Павла VI і святого Івана Павла II, а також було підхоплене і поновлене Бенедиктом XVI і Франциском, які узагальнили його одним словом: привабливість. Папа Бенедикт, як зазначив Лев XIV, зробив це у проповіді на відкритті Конференції в Апаресіді (2007), коли промовив знамениту фразу: «Церква не займається прозелітизмом. Вона розвивається скоріше завдяки привабленню». Папа Франциск «повністю погодився» з цим підходом і неодноразово повторював його в різних контекстах. Тепер і Лев XIV поділився ним з кардиналами, пояснюючи, покликаючись на того ж Бенедикта XVI, що силою, яка керує цією привабливістю, є Charis, Agape, Любов Бога, втілена в Христі і дарована Церкві. «Насправді не Церква приваблює, а Христос, – сказав він, – і якщо християнин або церковна спільнота приваблюють, то це тому, що через цей “канал” надходить життєва сила Любові, яка струменіє з Серця Спасителя».
Разом на служінні Церкві
«Єдність приваблює, поділ розсіює», – підкреслив Святіший Отець, зауваживши, що й фізика підтверджує це, «як у мікро-, так і в макрокосмосі». Отже, «щоб бути справді місіонерською Церквою, тобто здатною свідчити про привабливу силу Христової любові, ми повинні насамперед виконувати Його заповідь», тобто: «Як Я вас полюбив, так і ви любіть один одного». Для Папи Лева XIV саме це є відправною точкою для цієї першої Консисторії та для колегіального шляху, яким слід рухатися. «Ми є дуже різноманітною групою, збагаченою різними походженнями, культурами, церковними та соціальними традиціями, освітніми та академічними шляхами, душпастирським досвідом і, звичайно, особистими рисами та характером», – сказав він, додаючи: «Ми покликані насамперед пізнати один одного та вести діалог, щоб мати змогу працювати разом на служінні Церкві».
