Папа: діяльність церковних трибуналів повинна бути служінням істині в любові
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Ви покликані ретельно, але без негнучкості оберігати істину та чинити любов без упущень. У цій рівновазі, яка насправді є глибокою єдністю, повинна проявлятися справжня християнська юридична мудрість», – сказав Папа Лев XIV, зустрічаючись у понеділок, 26 січня 2026 р., з керівництвом і персоналом Апостольського Трибуналу Римської Роти з нагоди початку судового року.
Зустрічаючись із ними в Климентинському залі Апостольського палацу, Святіший Отець подякував за працю, яка є «цінним служінням вселенській судовій функції, що належить Папі». Свою подяку він поширив на всі церковні трибунали в світі, зауваживши, що досвід служіння суддею, який він мав нагоду набути, дозволяє йому ще краще зрозуміти церковну місію їхньої праці.
Уникнути небезпечної релятивізації
«Сьогодні я хотів би повернутися до фундаментальної теми, яка була провідною у промовах, звернених до Трибуналу Римської Роти від Пія XII до Папи Франциска. Йдеться про зв'язок вашої діяльності з істиною, яка є невід'ємною частиною справедливості. З цієї нагоди я хотів би запропонувати вам кілька роздумів про тісний зв'язок між істиною справедливості та чеснотою любові», – мовив Лев XIV, наголошуючи, що не йдеться про протиставні принципи, ані про цінності, які слід урівноважити згідно з чисто прагматичними критеріями, а про «два внутрішньо поєднані виміри», які віднаходять свою гармонію «в таїнстві самого ж Бога, Який є Любов’ю та Істиною».
За словами Папи, це вимагає «постійного та ретельного критичного аналізу», бо в діяльності церковного правосуддя постійно виникає напруження між «вимогами об’єктивної істини та міркуваннями милосердної любові». Тоді виникає ризик, що надмірне входження в часто важкі обставини вірних може привести до «небезпечної релятивізації істини», але таке співчуття є фальшивим. Водночас, з іншого боку, іноді можна зустріти «холодне і відсторонене ствердження істини», яке не враховує того, що вимагає любов до людей, опускаючи турботу, продиктовану пошаною та милосердям, «які повинні проявлятися на всіх етапах процесу».
Найвища мета – спасіння в Господі
Ділячись міркуваннями про взаємини між істиною та любов’ю, Святіший Отець вказав на повчання святого Павла, який закликав діяти згідно з істиною в любові. Істину потрібно шукати, знаходити й виражати в «економії» любові, в той час як любов потрібно розглядати й практикувати в світлі істини, про що писав Бенедикт XVI в енцикліці Caritas in Veritate. «Тому ваші дії завжди повинні бути натхненні справжньою любов'ю до ближнього, яка понад усе прагне його вічного спасіння у Христі та Церкві, що передбачає прийняття істини Євангелія», – сказав Лев XIV, підкреслюючи, що рушієм процесу є «справжнє бажання явити на світ справедливий вирок», в рамках якого всі учасники стараються «встановити істину». І тому вся діяльність церковних трибуналів повинна бути «служінням істині в любові».
«Канонічні процеси повинні вселяти ту довіру, яка походить від професійної серйозності, наполегливої та дбайливої праці, від щирої відданості тому, що може і повинно сприйматися як справжнє фахове покликання. Вірні та вся церковна спільнота мають право на справедливе і своєчасне виконання процесуальних функцій, оскільки це процес, який впливає на сумління і життя людей», – наголосив Святіший Отець, зауваживши, що чисто бюрократичний підхід вносить упередження в пошуки істини.
Діалоговий метод встановлення істини
Папа підкреслив, що процес, всупереч поширеній помилковій думці, не є змаганням між протилежними інтересами, а «незамінним засобом для розпізнання істини та справедливості». Таким чином, змагальність під час дебатів є «діалоговим методом визначення правди». «Конкретність справи, насправді, завжди вимагає з'ясування фактів і порівняння аргументів та доказів на користь різних позицій, на основі презумпції дійсності шлюбу та презумпції невинуватості підозрюваного, доки не буде доведено протилежне», – нагадав Святіший Отець, додаючи також, що недотримання базових принципів правосуддя та сприяння невиправданій нерівності в трактуванні схожих випадків «є серйозною раною, завданою юридичному профілю церковної спільності».
