Папа: Христос бере на Себе те, що є нашим, і дарує нам те, що є Його - вічне життя

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Свято Хрещення Господнього, яке ми сьогодні святкуємо, розпочинає звичайний період: цей період літургійного року запрошує нас разом іти за Господом, слухати Його слово і наслідувати Його вчинки любові до ближнього. Саме так ми підтверджуємо і поновлюємо наше Хрещення, тобто Таїнство, яке робить нас християнами, визволяючи нас від гріха і перетворюючи нас у Божих дітей силою Його Духа життя», – сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи свої роздуми, якими поділився у неділю, 11 січня 2026 р., перед молитвою «Ангел Господній».

Бог, Який хоче бути близьким

Промовляючи з вікна Апостольського палацу у Ватикані, Святіший Отець зазначив, що в Євангелії знаходимо розповідь про те, як народився «цей дієвий знак нашого спасіння». Коли Ісус охрестився від Івана в Йордані, то побачив Божого Духа, Який немов голуб сходив на Нього, та почув з відкритих небес голос Отця: «Це Син мій улюблений». Так уся Трійця «уприсутнилася в історії». «Мої дорогі, Бог не дивиться на світ здалеку, не торкаючись нашого життя, наших бід і наших очікувань! Він приходить серед нас з мудрістю Свого Слова, що стало тілом, залучаючи нас до дивовижного проєкту любові до всього людства», – сказав Папа.

Бог дає нас своє, беручи на себе наше

Саме тому, за словами Наступника святого Петра, Хреститель здивовано запитує Ісуса: «Ти приходиш до мене?». Саме так, у своїй святості «Господь приймає хрещення як усі грішники», щоб об’явити безмежне Боже милосердя. «Єдинородний Син, в якому ми є братами і сестрами, приходить, щоб служити, а не панувати, щоб спасати, а не засуджувати. Він є Христом-Спасителем: бере на Себе те, що є нашим, включаючи гріх, і дарує нам те, що є Його, тобто благодать нового і вічного життя», – мовив Святіший Отець, підкреслюючи, що таїнство Хрещення реалізує це в кожному періоді та в кожному місці, «вводячи кожного з нас у Церкву, що є Божим народом, який складається з чоловіків і жінок кожної нації та культури, відроджених Його Духом». З цього випливає заохочення присвятити цей день вдячній пам’яті за цей отриманий дар, «зобов’язуючись свідчити його радісно й послідовно».