Папа: Бог прагне, щоб усі були спасенні, щоб ніхто не був втрачений
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Щоб ніхто не був втрачений! Щоб усі були спасенні! Цього прагне наш Бог, у цьому полягає Його Царство, на це спрямоване Його діяння у світі», – цими словами Папа Лев XIV підсумував свою проповідь, виголошену в базиліці Святого Петра у Ватикані під час Святої Меси, яку він у неділю, 14 грудня 2025 р., очолив з нагоди Ювілею в’язнів, останньої великої події Святого Року 2025, закриття якого відбудеться вже через кілька тижнів. Як зауважив Святіший Отець, відзначення Ювілею надії для ув’язнених і тих, хто з ними працює, промовисто випало в третю неділю Адвенту, що має назву «Gaudete!», тобто є «неділею радості», нагадуючи про «світлий вимір очікування», тобто, уповання на те, що «щось прекрасне, щось радісне трапиться».
Після кожного падіння можливість підвестися
На початку проповіді Лев XIV згадав про те, як минулого року його попередник Франциск, відчиняючи Святі Двері у в’язничному храмі виправного комплексу Ребіббія, покликаючись на образ надії як якоря, закріпленого у вічності, заохочував підтримувати віру в життя, яке нас чекає, та завжди вірити в можливість кращого майбутнього, закликаючи, водночас, були «чинниками справедливості й любові в тих середовищах, у яких живемо». «В той час, як наближається закриття Ювілейного року, мусимо визнати, що, незважаючи на зусилля багатьох, також і у в’язничному світі ще багато чого потрібно зробити в цьому напрямку», – мовив проповідник, покликаючись на слова Ісаї з першого читання: «Визволені Господом повернуться і прийдуть на Сіон з веселим співом», які нагадують нам про те, що «Бог – це Той, Хто визволяє».
«Безперечно, в'язниця є складним середовищем, і навіть найкращі наміри можуть натрапити на безліч перешкод. Але саме тому не слід втомлюватися, зневірятися чи відступати, а прямувати вперед з наполегливістю, відвагою та духом співпраці. Багато хто досі не розуміє, що після кожного падіння повинна існувати можливість піднятись, що жодна людина не є тотожною тому, що вона зробила, і що справедливість завжди є процесом надолуження та примирення», – наголосив Лев XIV.
Заклик до навернення і мотив надії та радості
Коли ж, за словами Святішого Отця, також і серед важких обставин, зберігати красу почуттів, чутливість, уважність до потреб інших, пошану, здатність до милосердя та прощення, то з «закам’янілого ґрунту страждання та гріха» можуть прорости чудові квіти. Папа вказав на необхідність працювати над своїми почуттями й думками, додаючи, що «Ювілей – це заклик до навернення, і саме тому – причина надії та радості». Для цього ж потрібно «насамперед дивитися на Ісуса, на Його людяність, на Його царство», в якому «сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають, убогим звіщається Євангеліє», як прозвучало в євангельському читанні.
Це нагадує, що хоч ці чуда іноді відбуваються з надзвичайним втручанням Бога, «частіше вони довірені нам, нашому співчуттю, нашій увазі, мудрості та відповідальності наших спільнот і наших інституцій». «І це підводить нас до іншого виміру пророцтва, яке ми почули: зусилля, які слід докладати в кожному середовищі – а сьогодні ми особливо наголошуємо на в'язницях – для розбудови цивілізації, заснованої на нових критеріях, а в остаточному підсумку – на любові», – сказав проповідник, нагадавши також про заклик Папи Франциска про можливість з нагоди Ювілею надати різні форми амністії та скорочення покарання, щоби «допомогти людям повернути віру в себе та в суспільство».
Одне важливо: щоб ніхто не був втрачений
Як зауважив далі Святіший Отець, про це йдеться і в євангельському уривку, в якому бачимо Хрестителя в сумнівах. Він проповідував, закликаючи народ до навернення, будучи суворим у словах, аж до того, що його ув’язнили за цей пророчий вимір, але також був «багатий милосердям і зрозумінням до тих, хто щиро розкаяний, старався не без труднощів змінитися». Тож звертаючись до присутніх, Лев XIV визнав, що завдання, яке стоїть перед в’язнями та перед відповідальними за пенітенціарну систему, не є легким і позначене різними труднощами, починаючи від переповнення в’язниць і нестачі стабільних програм з навчання та відновлення працевлаштування. «І не забуваймо, на більш особистому рівні, про тягар минулого, рани, які потрібно залікувати на тілі та в серці, розчарування, нескінченну терпеливість, якої потрібно щодо себе та інших, коли обрано шлях навернення, та спокусу здатися або більше не прощати. Однак Господь, незважаючи на все, не перестає повторювати нам, що важливо лише одне: щоб ніхто не загинув і щоб усі були спасенні», – наголосив Папа.
