Карітас України: простір спілкування та підтримки для дітей та молоді Одеси
Світлана Духович – Ватикан
Цьогорічна зима, яка підходить до завершення, була для України найскладнішою за всі чотири роки повномасштабної війни Росії проти України. Сильні морози та інтенсивні російські обстріли об'єктів енергетичної інфраструктури надзвичайно ускладнили повсякденне життя цивільного населення. Блекаути, відсутність опалення та води змушували команди Карітасу України щодня приймати складні рішення: відкривати чи не відкривати центри та приймати дітей. У всій мережі працює 39 дитячих соціальних центрів та Просторів дружніх до дитини. Окрім того в шести областях країни Карітас облаштував при школах понад 50 кімнат «Простір щастя». Щороку ці місця приймають понад 26000 дітей та їхніх батьків. Тут вихователі, психологи та соціальні працівники допомагають дітям давати собі раду зі стресом і втратами, надаючи підтримку, безпеку та безперервність освіти навіть у найскладніших умовах війни.
В інтерв’ю для ватиканських медіа Вікторія Проскурня, координаторка проекту Карітасу Одеса «Готуємо дітей та молодь до майбутнього» розповіла про те, як вони стараються створити простір, де молоде покоління, попри реальність війни, могло би радіти життю і розвиватися.
Одеса, відкриті двері для тисяч біженців
Вікторія Проскурня вже одинадцять років є частиною команди Карітасу Одеса. Її служіння розпочалося з проекту під назвою «Простір, дружній до дитини», спрямований на підтримку дітей ВПО. «Це був 2015 рік, і наша мета полягала в тому, щоб підтримати їхніх батьків, – пригадує вона. – Спочатку ми приймали тільки дітей-переселенців. Потім була інтеграційна мета – об'єднати місцеве населення. Тобто ми запрошували також і місцевих мешканців». Коли в 2022 році почалося повномасштабне російське вторгнення, Одеса стала місцем пристановища для тисяч людей, які були змушені залишити свої домівки. «Вони переїжджали до нас з Миколаєва, Херсона, зі сходу країни, – зазначає Вікторія. – Одеса здавалася відносно безпечнішим місцем, також тому, що кордон з Молдовою неподалік, і в разі більшої небезпеки за дві години можна було дістатися до кордону і рухатися далі».
Сьогодні Вікторія координує проект «Готуємо дітей і молодь до майбутнього», назва якого відображає глибоке освітнє бачення. «Мені здається, що функція дорослих полягає в тому, щоб захищати їх у момент небезпеки і готувати до життя, до самостійного і, якщо можливо, щасливого майбутнього. Тому ми працюємо не тільки з дітьми, а й з батьками».
Поряд з батьками у важких рішеннях
Підтримка сімей стала особливо важливою в період найважчих криз. Під час пандемії Covid-19 Карітас ніколи не припиняв свою діяльність. Навіть з початком повномасштабної війни робота не зупинилася. «На початку війни, – згадує Вікторія, – ми деякий час самі оговтувалися. Адже у кожного з нас є сім’ї, діти, і ми думали, що робити». Хоча Вікторія вже пережила початок війни в 2014 році, цього разу все було інакше. «Я сама є переселенкою, – розповідає вона. – Я родом з Луганська і приїхала до Одеси в 2014 році з однорічною донькою і шестирічним сином. У 2022 році, однак, страх був іншим». На короткий час вона покинула Україну, але в Молдові, куди переїхала, пробула лише сорок днів. «Я була відповідальною за проект і не могла давати вказівки своїй команді з безпечного місця, тоді як вони були в Одесі. Крім того, мій старший син хотів повернутися додому».
Одним із найделікатніших завдань було супроводжувати батьків у прийнятті складних рішень. «Ми постійно емпатійно підтримували батьків, наголошуючи, що в кожного вибору є своя ціна, – підкреслює координаторка проекту. – Ми казали їм: “Якщо ви виїдете, діти будуть у відносній безпеці, але чи це буде емоційна безпека? Якщо залишаєтесь тут – ви спите у своєму ліжку, поруч з рідними, але чи зможете ви забезпечити фізичну безпеку своїм дітям?”».
З часом стало зрозуміло, що війна не закінчиться скоро. Багато дітей ВПО дотепер навчаються онлайн, але в Одесі є багато шкіл, які мають належні укриття і, відповідно, пропонують очне навчання. В умовах війни важко знайти стабільність, тож для батьків та їхніх дітей Карітас стає незамінним місцем соціалізації та стабільності. «Коли батьки дітей, які навчаються онлайн, приводять їх до нас, я завжди кажу батькам: “Я тішуся, що ви таки прийшли до нас, бо живе спілкування нічим не можна замінити. Комунікація, дружба, відстоювання кордонів, запобігання булінгу – цього всього діти навчаються у живій взаємодії одні з одними».
Погляд у майбутнє
Проект «Готуємо дітей та молодь до майбутнього» Карітасу Одеси охоплює шістдесят дітей кожні шість місяців. Заняття проводяться двічі-тричі на тиждень у другій половині дня. Субота, як пояснює Вікторія, присвячена спільним заходам для різних вікових груп, таким як кулінарні майстер-класи, де старші допомагають молодшим. Співпраця з батьками є постійною, особливо на заняттях з питань безпеки та запобігання насильству. Програма проекту, хоч і гнучка, але завжди пропонує певну базу, до якої входять заняття циклу «Безпечно про небезпечне». В них дітям розповідають про безпеку поведінки з незнайомцями, про протимінну безпеку, про користування Інтернетом та правила дорожнього руху. Зі старшою групою говорять про протидію вербуванню, про визискування в Інтернеті та цифровий шантаж. Молодіжній групі від 14 років допомагають розвивати “м’які навички”, такі як співпраця, критичне мислення, комунікація та креативність. Коли це можливо, залучаються зовнішні експерти, щоб конкретизувати такі теми, як безпека та медіаграмотність.
Нормальні реакції в ненормальних обставинах
Координаторка проекту “Готуємо дітей та молодь до майбутнього” пояснює, що в умовах війни багато уваги вони приділяють навичкам саморегуляції. «Ми живемо в реальності, в якій занадто багато стресових ситуацій, – каже вона. – Тому від початку війни ми посилили роботу над усвідомленням того, що відбувається з нами, чому ми реагуємо у той чи інший спосіб. Говорили про нормальні реакції на ненормальні обставини: страх, паніку, гнів. Важливо, щоб діти і дорослі розуміли, що поганих емоцій не буває. Кожна емоція нам про щось говорить. Навіть гнів і агресія нам щось говорять. Питання в тому, як виражати їх конструктивно, не спрямовуючи їх на тих, хто поруч з нами».
Окрім роботи з дітьми, Карітас пропонує спільні заходи для батьків і дітей. «Це дуже важливі моменти, – наголошує Вікторія. – Коли є можливість, ми також організовуємо виїзди за межі Карітасу. Наприклад, вже кілька років поспіль ми возили дитячо-батьківську групу в етнопарк “Нью-Васюки”. Це місце, де діти можуть займатися творчістю, де можуть дати вихід своїм емоціям через рух і дію. Для батьків ми проводимо психологічний тренінг на свіжому повітрі, а потім всі разом робимо руханку, їмо піцу і робимо фотосесію. Все це безкоштовно для сімей завдяки нашим благодійникам». Увага до безпеки залишається в центрі уваги, особливо в літні місяці. «Навіть якщо море поруч, ми не можемо йти туди з дітьми: не всі райони обладнані укриттями, а небезпеки непередбачувані», – пояснює координаторка проекту.
«Нас підтримують діти»
Незважаючи на труднощі, «Карітас Одеса» продовжує працювати навіть у таких важких умовах цієї зими. «Ми вже пристосувалися до обставин, і вже не такі безпорадні, як на початку війни. У нас є альтернативні рішення для освітлення та опалення. І, що найголовніше, у нас є згуртована команда», – розповідає координаторка. Невелика група професіоналів – психолог, логопед, вихователі та соціальні працівники – щодня працює з великим ентузіазмом. «Якось я запитала колег, що їх найбільше підтримує, і вони відповіли: діти. Їхні реакції, їхні успіхи, їхні посмішки».
Війна та її вплив на дітей та молодь
Вікторія, окрім того, що координує проект, також є вчителькою і мамою 12-річної доньки та 17-річного сина. Як і багато батьків та вихователів, вона задається питанням: які наслідки матиме ця довга і жорстока війна для життя українських дітей та молоді? «Ми не знаємо, – каже вона після довгої паузи, – але робимо все можливе, щоб сьогодні діти – я маю на увазі і своїх дітей і тих, що приходять в Карітас – могли відчувати себе щасливими. Часто щастя приходить від простих речей. Наприклад, ми бачимо, наскільки діти люблять кулінарні майстер-класи. Одного разу один хлопчик сказав своїй мамі: «У Карітасі я відпочиваю”. І я тішуся, що вони це так сприймають».
Українські діти та молодь навчаються, відвідують заняття, живуть між сиренами. Вони розуміють, що освіта необхідна для відбудови країни. Вікторія та її колеги в Карітас розмовляють з ними про життя, про майбутнє, відповідальність. Після ночей бомбардувань центр стає місцем, де їх вислуховують. «Ми завжди запитуємо, як вони себе почувають. Хтось каже: “Я боявся”, інший: “Я нічого не чув, бо спав”. Іноді ніхто інший їх про це не питає. А тут запитують». Приходити в Карітас – це не обов'язок, підкреслює Вікторія: «Діти приходять спонтанно. Це їхній вибір. І саме це говорить нам, наскільки вони цього потребують». Серед найважливіших досвідів – також спільнотні та духовні. Під час минулих Різдвяних свят разом із молодіжною групою вони організували вертеп. «Потім ми пішли з вертепом у шпиталь, де лікуються військові. Ми пройшлися з ними по палатах. Я бачила, як діти навіть не стримували сліз. Реакція захисників була дуже теплою. Діти наповнювали енергією військових, а самі відчували радість і казали: “Де ми ще будемо виступати?”», – розповіла наша співрозмовниця.
«Я хочу подякувати всім, хто нас підтримує», – каже наостанок Вікторія Проскурня. «Минулого літа наші діти мали можливість поїхати на десятиденний відпочинок завдяки підтримці Caritas Italia, зокрема Caritas Ferrara, де вони нарешті змогли відпочити. Я бажаю, щоб ця війна скоро закінчилася і діти могли згадувати все це як поганий сон, кажучи: ми це пережили, і це зробило нас сильнішими».
